Цукіока Йосітосі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цукіока Йосітосі
яп. 月岡芳年
Yositosi.jpg
Ім'я при народженні Йонедзіро
Народився 30 квітня 1839(18390430)
Едо
Помер 9 червня 1892
Токіо
·геморагічний інсульт
Країна Flag of Japan (1870–1999).svg Японія[1]
Національність японець
Діяльність малярство
Галузь живопис і ілюстрація
Відомий завдяки художник
Вчителі Утаґава Кунійосі
Відомі учні Kodō Yamanakad, Toshikata Mizunod, Inano Toshitsuned, Міґіта Тосіхіде, Yamazaki Toshinobud, Keichu Yamadad, Q11511788?, Utagawa Yoshimune IId, Kobayashi Toshimitsud, Fukushima Toshimitsud, Shunsai Toshimasad, Yūsai Toshiakid, Toshishiged і Q30934151?
Знання мов японська[2]
Заклад Yamato Shinbund
Жанр укійо-е
Magnum opus New Forms of the Thirty-six Ghostsd
Рід рід Оварія
Діти Miyako Ichiumed

Цукіо́ка Йосіто́сі (*月岡 芳年, 30 квітня 18399 червня 1892) — японський художник кінця доби Едо і початку періоду Мейдзі. Відомий також як Тайсо Йосітосі. Майже самостійно сприяв відродженню традиційного жанру укійо-е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з родини заможного торговця, який купив собі самурайський титул. Народився у 1839 році в в старовинному районі Сімбасі міста Едо. У дитинстві носив ім'я Йонедзі́ро. У віці 3 років, після того як батько оженився вдруге, переїхав жити до стрийка-аптекаря. З 5 років захопився живописом. Тоді ж його було всиновлено стрийком.

У 1850 році поступив учнем до одного з найбільших майстрів японської гравюри Утаґава Кунійосі. У 1853 році створив свою першу гравюру, присвячену битві при Данноура 1185 року (період Ґемпей). Проте нових творів не створював до смерті свого вчителя в 1861 році. Починаючи з 1862 року, намалював 44 гравюри. У 1863 році після смерті стрийка в пам'ять про одного з родичів останнього прийняв прізвище Цукіока.

Кар'єра його охоплює дві епохи — останні роки феодального сьогунату і перші роки після реставрації Мейдзі. Цікавився всіма нововведеннями, привнесеними з решти світу, але з часом його все більше стала хвилювати втрата багатьох аспектів традиційної японської культури, серед яких була і гравюра по дереву.

Перший комерційний успіх прийшов у 1865 році. Згодом співпрацював з художником Йосііку Отіаоіон. З початку 1870-х років деякий час перебував на утриманні у своєї відданої господині Окото. На 1873 рік стан його здоров'я покращився. Він мав багато замовлень, йому запропонували співпрацю в одній газеті. У 1875 році працював ілюстратором, його добробут значно поліпшився. Робота газетним ілюстратором зміцнила популярність Йосітосі. В цей час змінив своє прізвище на Тайсо («велике відродження») і з головою поринув в роботу.

У 1876 році Окото продала себе заради нього в бордель. У 1877 році став свідком Сацумського повстання. Його мальовані нариси про хід повстання, а потім і розгром, користувалися величезним успіхом.

У 1884 році оженився на колишній гейші Сакамакі Тайко, всиновивши двох її синів. 1885 року журнал мистецтва «Токіо Хайарі Хосомікі» назвала Цукіоко майстром укійо-е номер один.

Фінансове становище Цукіока Йосітосі погіршилось після того, як в 1891 році всю готівку було викрадено з його будинку грабіжниками. Внаслідок цього потрапив до лікарні для душевнохворих. Після виходу з лікарні змушений був швендяти по найманих квартирах. Помер Йосітосі 1892 року від крововиливу в мозок.

Творчість[ред. | ред. код]

Набув широку популярність в якості останнього великого майстра укійо-е. Вважається також одним з головних інноваторів в цій галузі мистецтва. Продовжував працювати в старій манері. В оновленій Японії він, практично наодинці, зумів підняти на новий рівень старовинне мистецтво укійо-е. Художник поєднував рослинні фарби, які використовували для укійо-е і яскраві анілінові фарби.

У 1865 році створив 95 творів здебільшого з військових та історичних сюжетів. Серед них відзначають дві серії, які демонструють оригінальність і уяву майстра — «Сучасна подорож на Захід» (про китайського народного героя); «Сто історій Китаю та Японії» (ілюструє традиційні історії привидів).

Незвичною є серія гравюр «Колекція садизму і крові» (1866 рік). У 1867 року — серію «Адзума но нісікі укійо кьодан» (Серія мистецтва смерті). У 1866—1868 роках створив серію «Двадцять вісім вбивств з віршами», де зображено вбивства і тортури з багатьма деталями. У 1868 році після революції Мейдзі стоврив серію «Кайдай хуаку сенсьо», в якій зображує сучасних солдатів як історичних фігур у напів-західному стилі, використовуючи великі плани і незвичайні кути, які часто проявляються в розпалі бою з відчайдушними висловами .

На початку 1870-х років зазнав гострої творчої і душевної кризи, викликаної незатребуваністю його робіт в умовах загальної нестабільності і сум'яття. У 1878 році створив роботи у жанрі біндзинга (зображення красунь), де зобразив 7 жінок-прислужниць імператорського двору, чим викликав невдоволення імператриці.

1880-ті роки стали для нього більш продуктивними, він створив чимало портретів-триптихів акторів театру кабукі. У 1885 році працював над серією «32 жіночі обличчя повсякденності». Справжніми шедеврами вважаються зібрання багатобарвних ксилографій нісікі-е «Сто видів Місяця» (1885—1892 роки) та цикл гравюр «Нові форми тридцяти шести привидів» (1889—1892 роки).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Shinichi Segi: Yoshitoshi: The Splendid Decadent, Tokyo, 1985
  • Eric van den Ing, Robert Schaap, Beauty and Violence: Japanese Prints by Yoshitoshi 1839—1892 (Havilland, Eindhoven, 1992; Society for Japanese Arts, Amsterdam)
  • Forbes, Andrew ; Henley, David (2012). Forty-Seven Ronin: Tsukioka Yoshitoshi Edition. Chiang Mai: Cognoscenti Books. ASIN: B00ADQGLB8
  1. NMVW-collection website
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.