Часопростір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Часопро́стір, або хроното́п (від грецьких слів «час» і «місце») — взаємозв'язок часових і просторових відносин в художньому творі. Хронотоп – культурно осмислена позиція художнього твору, більш стійкі й об’ємні моделі якої складаються із елементарних. Кожен мотив має свій хронотоп» [1; 400], а отже, вони можуть співіснувати, взаємовключатися, переплітатися, співставлятися, протиставлятися, або «перебувати в більш складних взаємовідносинах» [1; 401]. Розглядаючи художній час і художній простір, слід виходити з того, що хронотоп та мотиви, які його розширюють й ускладнюють, мають сюжетне значення, являючись організаційними центрами основних подій.

Термін хронотоп вжитий А.Ухтомським у контексті його фізіологічних досліджень, а після праці М.Бахтіна «Форми часу і хронотопу в романі» став популярним у гуманітарній сфері: «Хронотоп у літературі має суттєве жанрове значення. Можна прямо сказати, що жанр і жанрові різновиди визначаються саме хронотопом, при цьому у літературі провідним началом у хронотопі є час. Хронотоп як формально-змістова категорія визначає (суттєво) і образ людини у літературі; цей образ завжди суттєво хронотопічний…».

У художньому світі просторові і часові компоненти зливаються в осмислене і прикметне ціле. Час згущується, ущільнюється, стає художньо зримим; простір інтенсифікується, втягується в рух часу, сюжету, історії. Прикмети часу розкриваються в просторі, і простір осмислюється і вимірюється часом. Крім того, М. Бахтін вважав, що часо-просторові визначення у мистецтві та літературі завжди емоційно-ціннісно забарвлені. Вчений розглядав хронотопи:

  • ідилічні,
  • містеріальний,
  • карнавальний,

а також хронотопи

  • дороги,
  • порогу,
  • замку,
  • вітальні,
  • салону,
  • провінційного міста.

М. Бахтін говорив про хронотопічні цінності, сюжетоутворюючу роль хронотопу і називав його категорією формально-змістовою. Він наголошував, що художньо-смислові моменти не піддаються просторово-часовим визначенням, але водночас «усякий вступ у сферу смислів відбувається лише через ворота хронотопів». Хронотопічне начало літературних творів здатне надавати їм філософського характеру, «виводити» словесну тканину на образ буття як цілого, на картину світу, навіть якщо герої і оповідачі не схильні до філософування.

Література[ред.ред. код]

  • Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики: исследования разных лет / М. Бахтин. – М. : Худож. лит., 1975. – 502 с
  • М. М. Бахтин. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике // Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. : Сб. — М. : Худож. лит, 1975. — С. 234-407.
  • Л. А. Гоготишвили. Хронотоп // Новая философская энциклопедия. — М.: Мысль, 2000. — Т. 4. — ISBN 5-244-00961-3
  • Paul Smethurst. The postmodern chronotype: reading space and time in contemporary fiction. — Amsterdam: Rodopi B. V. — 2000
  • Азаренко С. А. Социальный хронотоп и методология современного обществознания // Социемы № 13 — 2007
  • Большой психологический словарь. Сост. Мещеряков Б., Зинченко В. Олма-пресс. 2004.
  • Поэтика хронотопа: Языковые механизмы и когнитивные основания: Материалы международной научной конференции / Под ред. Г.Берестнева. — Вильнюс: Изд-во Института литовского языка, 2010. — 236 с., 200 экз., ISBN 978-609-411-060-3

Див. також[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.