Червоні дипкур'єри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червоні дипкур'єри Picto infobox cinema.png
рос. Красные дипкурьеры
Червоні дипкур'єри.jpg
Жанр пригодницький фільм
Режисер Віллен Новак
Сценарист Едуард Володарський
Анатолій Преловський
У головних
ролях
Ігор Старигін
Михайло Матвєєв
Леонід Неведомський
Ернст Романов
Оператор Вадим Авлошенко
Композитор Олександр Зацепін
Художник Георгій Юдін
Кінокомпанія Одеська кіностудія
Тривалість 100 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1977
IMDb ID 0076283

«Червоні дипкур'єри» (рос. «Красные дипкурьеры») — український радянський художній фільм 1977 року режисера Віллена Новака.

В основі фільму — реальна історія загибелі дипкур'єра Теодора Нетте.

Сюжет[ред. | ред. код]

Фільм оповідає про бійців дипломатичного фронту, що проводили у 1920-ті роки боротьбу за становлення і зміцнення міжнародного авторитету молодої Радянської республіки. Поранений червоний командир отримує призначення служити дипкур'єром — йому, герою-орденоносцю, запропонували стати листоношею. Він відмовляється, але, побачивши в коридорі наркомату закордонних справ некролог, присвячений загиблому дипкур'єру, погоджується. Тим часом вороги Радянського Союзу не дрімають. Вони наймають трьох колишніх білогвардійців, щоб на території Латвії вкрасти чергову диппошту і вбити супроводжуючих. Іншими прототипами персонажів фільму, крім Теодора Нетте, стали Андрій Богун і Володимир Урас.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]