Чжен Гуаньїн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чжен Гуаньїн
кит. 鄭觀應
Zheng Guanying2.jpg
Народився 24 липня 1842(18420724)
Гуандун
Помер 1922
Шанхай
·цукровий діабет
Підданство Династія Цін
Національність китаєць
Діяльність комерсант, письменник
Заклад Пекінський університет
Партія Гоміндан

Чжен Гуаньїн (*鄭觀應, 24 липня 18421922) — китайський комерсант, письменник, перекладач, журналіст, прихильник проведення політичних, економічних, адміністративних, освітніх реформ за часів династії Цін. Мав прізвиська Ці-юшен 杞忧生 (Пан, що очікує падіння Неба на Землю), Муюн шаньжень (Пустельник, Прихильник Злагоди), Чжихе шаньжень 偫鹤山人 (Пустельник, Звернений до Безсмертних).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з родини сільського вчителя. Народився у 1842 році в повіті Сяншань (сучасний Чжуншань) провінції Гуандун. Після невдачі на іспиті в 1858 році вирішив вичати англійську мову і торговельну справу, для чого відправився до Шанхаю. Там познайомився зі англійським місіонером Дж. Фраєром.

З 1860 до 1867 року Чжен служив в англійській торговельній фірмі «Ден і К°». після чого у 1873–1883 роках в пароплавної компанії «Тай гу», займався вільною торгівлею, інвестував кошти в пароплавні компанії. За родом своєї діяльності Чжен Гуаньїн багато їздив по країні, вів записи, його роздуми про ситуацію в Китаї, реформаторські ідеї та педагогічні погляди були відображені в його творах. У 1879 році за допомогою пожертвувань у зв'язку зі стихійними лихами Чжен Гуаньїн отримав ранг правителя округу.

Після 1880 року при покровительстві значного цінського сановника Лі Хунчжана обіймав посади генерального або комерційного директорів в Шанхайському машинно-ткацькому бюро (1880–1881 роки) та Шанхайського телеграфного бюро (1881–1882 роки), Китайському комерційному пароплавному товаристві (1883–1884 роках). В цей час перекладає англійських авторів щодо питань освіти, економіки та політики, західних технологій.

У 1884 році перебирається до Макао. Незабаром стає довіреню особою князя Чуня (брата померлого імператора Сяньфена). У 1884–1885 роках, під час франко-китайської війни, закупляв в Гонконзі зброю для китайської армії і водночас вів перемовини з правителями Аннама і Сіаму з метою утримати їх від підтримки Франції. Після цього був комерційним директором на Ханьянському металургійному заводі, згодом Австрійсько-китайській залізничній компанії. У 1892 році знову очолює Китайське комерційне пароплавне товариство.

У 1902 році призначається начальником поліції м. Санцзян (провінція Цзянсі). У 1903 році очолив округ Наньнін. У 1904–1905 роках став одним з організаторів антіамериканського бойкоту. Він активно займався публіцистикою і, редагуючи перші статті Сунь Ятсена, сприяв їх публікації в шанхайських газетах.

Після повалення династії Цін в результаті Сіньхайської революції 1911 року зосередився на питаннях освіти. Він очолював шанхайську китайську бізнес-школу. на цій посаді перебував до самої смерті. У травні 1922 року помер у Шанхаї.

Творчість[ред. | ред. код]

Найбільш відомими є збірка статей «Цюші кеяо» («Необхідність порятунку сучасності»), видана у 1862 році. думки цих статей було розширені та доповнені у праці «Ї янь» («Промови про зміни») 1871 року, яку видано 1880 року. Значне місце у доробку Чжен Гуаньїна займає твір «Шенши вейянь» 盛世危言 («Сміливі слова про еру процвітання»), опублікований у 1893 році. Як додатки до нього були включені різні матеріали про провідні західні країни і статті відомих ідеологів «руху за засвоєння західних справ», зокрема Чжан Чжидуна, Сюе Фучена та ін. Надалі побачило світ і продовження цієї книги («Шен ши вей янь хоу бянь»). Згідно з наказом імператора Ґуансюя кожен чиновник повинен був прочитати «Шенши вейянь». Її шанувальником був молодий Мао Цзедун.

Чжен Гуаньїн критикував прийняту політику «самопосилення», що передбачала запозичення у Заходу тільки технічні і військові досягнення. Навпаки він стверджував, що торговельна боротьба є первинною, а військова — другорядною, і закликав вивчати не тільки прикладні аспекти західної цивілізації, але і такі її сутнісні встановлення, як парламентаризм і демократія, для чого починаючи з повітового рівня слід заснувати спеціальні заклади для вивчення західних наук. Став першим в Китаї, хто запропонував впровадити конституційну монархію по британським зразком з двопалатним парламентом, що обирається загальним голосуванням.

Значне місце в роботах Чжен Гуаньїна займають його педагогічні ідеї, погляди на реформування системи освіти. Він акцентував увагу на системі навчання і виховання в цілому, на реформуванні організації шкільного навчання, на предметах навчання в школах, у середніх та вищих навчальних закладах. Крім того, був активним прихильником навчання жінок. У своїх творах Чжен Гуаньїн часто наводив у приклад організацію шкільного навчання в європейських країнах, але він не був прихильником абсолютного запозичення Китаєм досвіду зарубіжних держав. Зразком організації шкільної освіти вважав систему шкіл, що існувала в стародавньому Китаї. також виступав за сувору послідовність системи навчання, пропонуючи трирівневу організацію освіти, згідно з якою в повітах і округах були початкові школи, в провінціях і областях — середні школи, у столиці — вищі навчальні заклади. Водночас виступав за створення технічних, військових, торговельних, сільськогосподарських, педагогічних інститутів.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Johannes Kehnen: Cheng Kuan-Ying — Unternehmer und Reformer der späten Ch'ing-Zeit. Verlag Otto Harrassowitz, Wiesbaden 1975, ISBN 3-447-01716-3.