Чорний Олексій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Чорний Олексій Петрович
Народився 1964
Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання Кременчук
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність педагог, викладач університету
Alma mater Криворізький національний університет (1986)
Галузь електрифікація і автоматизація гірничих робіт
Заклад Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського
Посада директор Інституту електромеханіки, енергозбереження і систем управління
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди
Державна премія України в галузі освіти
Відмінник освіти України

Олексій Петрович Чорний (* 1964) — доктор технічних наук, професор, директор Навчально-наукового Інституту Електричної інженерії та інформаційних технологій Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського (КрНУ), професор кафедри систем автоматичного управління та електроприводу КрНУ. Лауреат Державної премії України в галузі освіти (2018).

Біографія[ред. | ред. код]

1986 року закінчив Криворізький гірничорудний інститут, освоїв спеціальність «електрифікація і автоматизація гірничих робіт».

Чорний О. П. наукову діяльність розпочав у 1986 р., а у сфері освіти працює з 1988 року. 1991 року захистив кандидатську дисертацію: «Пускові системи синхронних двигунів агрегатів Г-Д кар'єрних екскаваторів». З 1999 року працює в Кременчуцькому національному університеті — завідувач кафедри КТП, доцент кафедри КІС. З 2003 року — професор кафедри систем автоматичного управління та електропривода.

У 2005 захистив докторську дисертацію «Моніторинг параметрів електричних двигунів електромеханічних систем» за спеціальністю 05.09.03 — електротехнічні комплекси та системи. З 2005 року очолює Інститут електромеханіки, енергозбереження і систем управління КрНУ.

За час роботи підготував понад 300 наукових робіт серед яких 11 монографій, підручник і 8 посібників, понад 25 авторських свідоцтв СРСР і патентів України на винахід.

Керівник науково-дослідних робіт за такими основними напрямками наукових досліджень:

  • пускові системи регульованих і нерегульованих електроприводів,
  • діагностика і моніторинг електромеханічних систем,
  • якість перетворення енергії в електромеханічних системах,
  • віртуальні лабораторні комплекси для навчального процесу і наукових досліджень.

Головний редактор журналів «Реферативний журнал Інституту електромеханіки енергозбереження та систем управління» (http://refieesu.kdu.edu.ua//) та «Інженерні та освітні технології» (http://eetecs.kdu.edu.ua/), заступник головного редактора журналу «Електромеханічні комплекси і системи» (http: // ees.kdu.edu.ua/en), член редакційних колегій 12 журналів.

Член спеціалізованої вченої ради з присудження докторських і кандидатських ступенів в КрНУ, член такої ради в Донецькому національному технічному університеті (м. Покровськ).

Протягом 2010—2015 років був членом експертної ради з енергетики та електроніки при Державній акредитаційній комісії України. Неодноразово брав участь у роботі комісій з акредитації як вищих навчальних закладів в цілому, так і окремих навчальних спеціальностей вищих навчальних закладів ІІ — IV рівнів акредитації, член науково-методичної комісії з інженерії (підкомісія 141 електроенергетика, електротехніка та електромеханіка) сектору вищої освіти Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України з 2016-по 2018 рік. Експерт з акредитації освітніх програм Національного агентства забезпечення якості освіти (НАЗЯВО) та член експертної групи МОНУ для проведення оцінювання ефективності діяльності ЗВО за науковими напрямами з 2019 року..

Має зареєстрованих 4 патенти — у співавторстві, зокрема, з Д. Родькіним.

Нагороди[ред. | ред. код]

Має наукові й почесні звання та нагороди:

  • доктор технічних наук (2005);
  • професор (2006);
  • грамоти Міністерства освіти і науки України (2007, 2009),
  • грамота Національної академії педагогічних наук України (2010),
  • знак Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України» (2010),
  • знак Міністерства освіти і науки України «За наукові та освітні досягнення» (2015),
  • Лауреат Державної премії України в галузі освіти (2018)

Джерела[ред. | ред. код]