Швець Олександр Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Швець
Ім'я при народженні Олександр Юхимович Швець
Народився 4 червня 1955(1955-06-04) (68 років)
Хабаровський край, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність журналіст
Alma mater Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1982)
Знання мов українська і російська
Посада головний редактор газети «Факти та коментарі»
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Заслужений журналіст України

Олекса́ндр Юхи́мович Швець (нар. 4 червня 1955, Хабаровський край, РРФСР, СРСР) — український журналіст, головний редактор газети «Факти та коментарі». Заслужений журналіст України.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1982 року закінчив з відзнакою[1] факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1982 по 1992 працював у газеті «Вечірній Київ» — завідувач відділу фейлетонів, завідувач відділу листів і права, відповідальний секретар, заступник головного редактора. З травня 1992 — головний редактор газети «Київські відомості». З лютого 1994 — головний редактор газети «Всеукраїнські відомості». Від серпня 1997 року — головний редактор газети «Факти та коментарі».

Один із перших українських журналістів, які в квітні-червні 1986 р. готував репортажі із зони ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

На чолі з головним редактором Олександром Юхимовичем Швецем редакція газети «Факти та коментарі» [Архівовано 7 липня 2020 у Wayback Machine.] разом із читачами, разом із колегами зібрала понад $1 млн на обладнання для нейрохірургічних операцій[2], а саме лінійний прискорювач, яким і зараз користуються у відділенні Інституту нейрохірургії[3]. З тих пір — близько 5 тисяч врятованих життів.

З лютого 2016 р. за ініціативою Олександра Швеця на волонтерській основі почали друк спецвипуска «ФАКТЫ» (Донбасс)[4], кількість якого за останні два роки досяг майже 7 мільйонів екземплярів. Спецвипуск доставляли і на передову, і в військові госпіталі, і в лікарні в зоні АТО, і в школи, і в будинки пристарілих.

Державні нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» I ст. (3 червня 2015) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм[5]
  • Орден «За заслуги» II ст. (22 серпня 2002) — за значний особистий внесок у державне будівництво, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм[6]
  • Почесна відзнака Президента України (22 серпня 1996) — за визначні досягнення у праці, що сприяють економічному, науково-технічному і соціально-культурному розвиткові України, зміцненню її державності і міжнародного авторитету, та з нагоди п'ятої річниці незалежності України[7]
  • Заслужений журналіст України (5 червня 1998) — за вагомий особистий внесок у розвиток журналістики, висвітлення політичного, соціально-економічного і культурного життя України, високий професіоналізм[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дмитро Прилюк: Життя у творчості – Віртуальний музей Інституту журналістики (укр.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 20 грудня 2020. 
  2. Швець: Ми зібрали понад $1 млн на обладнання для нейрохірургічних операцій. За допомогою нього врятували понад 5 тис. життів. gordonua.com. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 20 грудня 2020. 
  3. Інститут нейрохірургії » Минуле і сьогодення (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 20 грудня 2020. 
  4. "Номера спецвыпуска "ФАКТОВ" (Донбасс) расхватывают, как горячие пирожки". ukraine.fakty.ua (рос.). Процитовано 20 грудня 2020. 
  5. Указ Президента України від 3 червня 2015 року № 309/2015 «Про нагородження О. Швеця орденом "За заслуги"»
  6. Указ Президента України від 22 серпня 2002 року № 748/2002 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 753/96 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  8. Указ Президента України від 5 червня 1998 року № 593/98 «Про відзначення нагородами України працівників засобів масової інформації»

Джерела[ред. | ред. код]