Шимановський Митрофан Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шимано́вський Митрофа́н Васильович (1845 — ?) — дійсний статський радник, правник-цивіліст, суддя в Одесі і професор Казанського й Одеського університетів. Ряд праць з російського права, про місцеве право Бессарабії і Прибалтики.

Життєпис та науковий доробок[ред.ред. код]

Народився в Одесі у 1845. Початкову освіту здобув у 2-й одеській гімназії. У в 1862 поступив до Ришельєвського ліцею, але у 1863 перевівся на юридичний ф-ет С.-Петербурзького ун-ту. Учень П. Рєдкіна. Після завершення навчання у 1867 зі ступенем кандидата за твір «О дипломатических сношениях России в царствование Алексея Михайловича» був залишений стипендіатом на кафедрі історії руського права. У 1870 захистив у Казанському ун-ті магістерську дисертацію «О судебнике царя и великого князя Иоанна Васильевича Грозного». Був призначений приват-доцентом цивільного права та судочинства Казанського ун-ту. Але у зв’язку з призначенням членом одеського окружного суду читав лекції у Казанському ун-ті лише у 1876-1881. Був членом Товариства археології, історії та етнографії при Казанському ун-ті. 1881 повернувся до Одеси, де працював членом судової палати. 1882-1884 читав лекції з російського цивільного права на юрфаці ІНУ. Був одним з найактивніших діячів Одеського юридичного товариства, яке діяло спочатку при ІНУ, а потім окремо. Деякий час очолював Одеське слов’янське благодійне товариство Кирила та Мефодія. Організував встановлення пам’ятника О. Пушкіну в Одесі. Історичні праці складаються з двох груп: досить чисельних біографічних нарисів та історії установ. Останні мали значення як зведення великого масиву джерельного матеріалу, іноді архівних документів.

Наукові публікації[ред.ред. код]

  • Исторический очерк образования и развития юридических обществ в России. – Одесса, 1882;
  • Очерк возникновения исправительно-воспитательных заведений для малолетних преступников в России. - Одесса, 1884;
  • Костомаров Н.И. – Одесса, 1885;
  • О резешах (по документам архива бывшего новороссийского генерал-губернатора. - Одесса, 1899;
  • Петр Григорьевич Редкин (Биогр. очерк). - Одесса, 1890.

Джерела[ред.ред. код]

  • Маркевич А.И. Двадцатипятилетие Императорского Новороссийского университета: Историческая записка и академические списки. - Одесса, 1890. – С. 517-520.

Був директором Одеського кредитного товариства[1].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.