Шляхтова
Село
 Координати 49°24′ пн. ш. 20°31′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 20.517° сх. д.Координати: 49°24′ пн. ш. 20°31′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 20.517° сх. д.
|
Шляхтова (пол. Szlachtowa) — село в Польщі, у гміні Щавниця Новоторзького повіту Малопольського воєводства, західна Лемківщина. Населення — 880 осіб (2011[1]).
Географія[ред. | ред. код]
У селі річки Сельський Потік та Шляхтовський Потік впадають у Грайцарик.
Розташування[ред. | ред. код]
У межах Русі Шляхтовської станом на середину 1930-х років була найзахіднішою точкою суцільної української етнічної території[2], хоча ще у XVIII ст. лемківське населення розташованих на заході Щавниці, Коростенка і Ґривальда трималося греко-католицької церкви[3].
Історія[ред. | ред. код]
Король Ягайло з королевою Ядвігою в 1391 р. грамотою надав краківському єпископу Йоанові маєтність, включно з селом «Шляхтова воля». На думку о. Юліяна Никоровича ці села т. зв. «мушинського ключа» існували з часів Галицько-Волинського князівства—Королівства Русі і підпали бл. 1349 р. під панування короля Казимира ІІІ. На користь даного твердження каже також назва тутешнього потоку «Руський Потік» і назва дороги через Шляхтову — «Руська Путь».
Рік заснування місцевої парохії невідомі — можливі й часи Кирила і Мефодія. Найстарша наявна згадка походить з 1542 р. Крім сусідніх сіл Явірки, Біла Вода і Чорна Вода, до місцевої парохії належали також пізніше златинізовані Щавниця, Коростенка і Новий Торг.
1600 року Шляхтова відповідно до угоди в переліку 25 гірських сіл перейшла від князів Острозьких до князів Любомирських. 1741 р. власником села став князь Павло Сангушко, а в 1828—1945 рр. належала родині графів Стадницьких.
Парохами велися метричні книги: народження — з 1768 року, вінчання і поховання — з 1785.
1884 р. село відвідав Іван Нечуй-Левицький і залишив цікавий опис.[4]
1939 року в селі проживало 690 мешканців, з них 640 українців, 35 поляків, 15 євреїв)[5].
До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Мушинського деканату[6]. Більшість українського населення виселено в 1945 році в СРСР у село Хоростків Тернопільської області, 12 липня 1947 р. було депортовано на понімецькі землі Польщі 96 лемків, у жовтні того ж року в селі було заарештовано й кинуто в концтабір «Явожно» 9 лемків, які уникли депортації чи повернулися з місць заслання, а через три роки 14-22.04.1950 було депортовано 34 родини (103 особи) до Щецінського воєводства[7]
На прикладі діалекту уродженців села у 2009 році студенти Мар'ян Сваб і Анна Хуснутдінова написали магістерську роботу «Зміни у вокалічній системі говірки жителів Шляхтовської Русі, переселених на Тернопілля»[8].
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 442 | 117 | 302 | 23 |
| Жінки | 438 | 115 | 261 | 62 |
| Разом | 880 | 232 | 563 | 85 |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є збудована в 1909 р. греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка тепер перетворена на костел.
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шляхтова
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Українська школа під польським ярмом у Східній Галичині. — Відень, 1921. — С. 26.
- ↑ Мишковський Т. Південно-західна етнографічна границя Галицької Русі//Лемківський календар на 2000 рік. — Львів, 1999. — С. 129—130. — ISBN 5-7745-0810-2.
- ↑ Спогади Івана Нечуй-Левицького про Шляхтову (1884). Ч. 1. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 3 липня 2017.
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 55, 119.
- ↑ Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с.112-114 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 24 червня 2016.
- ↑ Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 55, 461.
- ↑ М Скаб, А Хуснутдінов — Зміни у вокалічній системі говірки жителів Шляхтовської Русі переселених на Тернопілля. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Szlachtowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 927. (пол.) (пол.)
|
| ||||||||||||||
