Здзіслав Штібер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Штібер Здзіслав)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Здзіслав Штібер
пол. Zdzisław Stieber
Народився7 червня 1903(1903-06-07)[1][2][3]
Щаковаd, Q11825569?, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер12 жовтня 1980(1980-10-12)[1][2][3] (77 років)
Варшава, Польська Народна Республіка
ПохованняВійськові Повонзки
Країна Республіка Польща
Діяльністьмовознавець
Галузьмовознавство
Відомий завдякимовознавство
Alma materЯгеллонський університет
Науковий ступіньпрофесор
Знання мовпольська
ЗакладЯгеллонський університет, Варшавський університет, Лодзький університет і ЛНУ ім. І. Франка
ЧленствоПольська академія знань і Польська академія наук
Нагороди
орден Прапор Праці 1 ступеня Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі

Здзі́слав Шті́бер (пол. Zdzisław Stieber, *7 червня 1903 — † 12 жовтня 1980) — польський мовознавець і філолог родом з Щакової на заході від Кракова (зараз район м. Явожно).

Біографія

[ред. | ред. код]

По закінченні Краківського університету (1931) професор Львівського (з 1937), Лодзького (1945 — 52) і Варшавського (1952 — 67) університетів, дійсний член Польської АН (1971), від 1956 керівник Інституту Слов'янознавства ПАН. Штібер сполучав фонологічно-структурний підхід у дусі празької школи з філологічними і лінгвогеографічними зацікавленнями. Крім численних праць з історії, діалектології й структури польської, словацької, чеської, лужицької й російської мов, важливі праці з українського мовознавства, в центрі яких стояли дослідження лемківських говірок та їх генези; нарис топономастики Лемківщини в двох частинах (1948, 1949), діалектний атлас Лемківщини в 6 випусках, 416 мап (1956—1964), матеріали для якого він зібрав особисто в 72 пунктах під час своїх експедицій до області в 1934-1935 роках, і низка статей, більшість яких увійшла до його збірки статей «Swiat jezykowy Slowian» (1974). Туди ж включено дві його праці про загальні українські проблеми: про рефлекс праслов'янського *dj і про паралелі між украйнськими і горішньолужицькими у рефлексації /о/ в новозакритих складах.

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. а б в Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedijaLZMK, 1999. — 9272 с.