Шіфра О'Лірі
| Шіфра О'Лірі | |
|---|---|
| ірл. Síofra O'Leary | |
 | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 1 листопада 2022[1] |
| Попередник | Роберт Раґнар Спано[en] |
| |
| 2 січня 2022 — 1 листопада 2022 | |
| Президент | Роберт Раґнар Спано |
| |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 2 липня 2015 |
| Попередник | Енн Пауер[en] |
| Народилася |
20 вересня 1968 (55 років) Дублін, Ірландія |
| Відома як | викладачка університету, суддя |
| Місце роботи | Коледж Європи |
| Громадянство |
 Ірландія |
| Alma mater |
Університетський коледж Дубліна Європейський університетський інститут |
Шіфра О'Лірі (ірл. Síofra O'Leary, нар. 20 вересня 1968 в Дубліні) — ірландська юристка, суддя Європейського суду з прав людини. Із листопада 2022 року очолює цей судовий орган.
Біографія[ред. | ред. код]
О'Лірі народилася 20 вересня 1968 в Дубліні. Вона тримала ступінь бакалавра з цивільного права в Університетському коледжі Дубліна в 1989 році, після чого почала навчатися в Європейському університетському інституті у Флоренції. Там у 1993 році отримала ступінь доктора філософії в галузі європейського права. Після навчання працювала дослідницею в Кадіському та в Лондонському університеті. В 1996 році почала працювати помічницею директора Центру вивчення європейського права в Кембриджському університеті. Паралельно вона працювала дослідницею в Еммануель-коледжі того ж університету.[2][3][4]
В 1996 році вона отримала посаду консультантки в Суді Європейського Союзу в Люксембурзі, і працювала там до 2004 року. Паралельно із цією роботою також встигала бути дослідницею в Дублінському університеті та професоркою в Коледжі Європи в Брюгге. Сіофра О'Лірі читала лекції на тему права Європейського Союзу, процедур і практик Суду ЄС, фундаментальних прав. Вона також писала статті про фундаментальні права, трудове законодавство ЄС, свободу переміщення осіб і послуг та про громадянство Європейського Союзу.
О'Лірі займала різноманітні посади в Суді ЄС, допоки в квітня 2015 році її не було обрано суддею Європейського суду з прав людини від Ірландії, на заміну Енн Пауер. Її термін почався 2 липня 2015 року і має завершитись 1 липня 2024 року. 1 січня 2020 року вона стала президенткою секції суду,[2][3][4] а 15 листопада 2021 року стала віцепрезиденткою суду.[5] 19 вересня 2022 її обрали президенткою всього суду, і 1 листопада 2022 вона приступила до виконання обов'язків Президента, замінивши на цій посаді ісландця Роберта Раґнара Спано. Вона стала найпершою жінкою на цій посаді.[6][7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Composition of the Court [Склад суду]. Архів оригіналу за 24 лютого 2023. Процитовано 20 березня 2023. (англ.)(фр.)
- ↑ а б Judges, Sections, Grand Chamber. Європейський суд з прав людини. Процитовано 3 січня 2020. (англ.)
- ↑ а б Speakers Bio Judge Siofra O'Leary - International Conference 'Freedom Under Pressure'. Гентський університет. 8 вересня 2017. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 3 січня 2020. (англ.)
- ↑ а б Irish lawyer Siofra O'Leary appointed judge at ECHR. The Irish Times. 21 березня 2013. Процитовано 3 січня 2020. (англ.)
- ↑ Judge O'Leary elected Vice-President of European Court of Human Rights. EU Law Live. 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021. (англ.)
- ↑ Irish judge elected first female president of ECHR. www.rte.ie. Процитовано 19 вересня 2022. (англ.)
- ↑ Síofra O'Leary, première femme à présider la Cour européenne des droits de l'homme. La Croix (fr-FR) . 1 листопада 2022. ISSN 0242-6056. Процитовано 1 листопада 2022.