Юн Чжан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юн Чжан
кит. 張戎
Jung Chang -London, England-15Jan2010.jpg
Народилася 25 березня 1952(1952-03-25) (66 років)
Ібінь (Сичуань, КНР)
Громадянство Велика Британія[1]
Діяльність історик, автобіограф, письменниця, біограф
Сфера роботи Історія Китаю
Alma mater Університет Йорка[d], Школа східних і африканських досліджень Лондонського університету[d] і Sichuan University[d]
Мова творів англійська[2]
Роки активності 1986—н. вр.
Жанр біографія
Magnum opus Mao: The Unknown Story[d] і Wild Swans[d]
У шлюбі з Jon Halliday[d]

Юн Чжан у Вікісховищі?

Юн Чжан (Чжан Жун, кит. 張戎, англ. Jung Chang, р. 25 березня 1952 року) Китайська письменниця, що мешкає в Англії. Найбільш відома, як авторка автобіографічної книги "Дикі лебеді", у якій розповідає про три покоління жінок в Китаї (її бабуся, мати, вона сама).

Біографія[ред. | ред. код]

Життя в Китаї до Культурної революції[ред. | ред. код]

Юн Чжан народилась у місті Ібінь провінції Сичуань у родині чиновників Комуністичної партії. При народженні їй було дане ім’я Ерхун, що означає "Другий лебідь" (за китайською традицією імена батьків і дітей повинні мати спільну частину, в даному випадку "хун", також в імені було відображено, що вона друга дитина в родині). Друга з п’яти дітей.

Батько Юн Чжан займав посаду чиновника 10 рівня, яка була досить високою, тому її родина жила в достатку, вони жили у будинку із садом, мали хатню робітницю, водія, няню.

Чжан змінила ім’я у підлітковому віці. Це було пов’язано з тим, що "ерхун" також мало значення "світло-червоний", що також могло означати "недостатньо комуністичний". Чжан попросила батька придумати їй нове ім’я, пов’язане із військовою справою, яка була модна у Китаї в той час. Її нове ім’я Жун кит. 戎, палл.: Róng, означало «військова справа, зброя».

Культурна революція[ред. | ред. код]

Після початку культурної революції її батьки критикували політику Мао. За її словами, батько написав листа безпосередньо Мао Цзедуну, у якому вимагав зупинити Культурну революцію. Після цього її батьки були репресовані. Батько був підданий тортурам, що призвело до психічного розладу. У подальшому вони перебували у трудових таборах.

Після культурної революції[ред. | ред. код]

Після смерті Мао батьки Чжан були звільнені, але не реабілітовані. Здоров’я батька було підірване тортурами і він невдовзі помер. Чжан після закінчення школи працювала помічником лікаря у сільській місцевості, потім - електриком на заводі.

Потім вона вступила до Сичуанського університету на відділення англійської філології. Закінчивши університет, Чжан залишилась викладачем.

Еміграція до Великої Британії[ред. | ред. код]

У 1978 році Чжан отримала урядову стипендію і виїхала до Великої Британії. У 1982 році вона отримала ступінь доктора філософії з лінгвістики у Йоркському університеті. До 1990 року вона читала лекції в лондонській Школі східних та африканських досліджень (англ. School of Oriental and African Studies). Потім вона вирішила зосередитись на письменництві.

У Великій Британії Чжан вийшла заміж за британського історика, спеціаліста по СРСР Джона Холідея.

Книги[ред. | ред. код]

Список книг[ред. | ред. код]

  • 1986 - «Мадам Сун Ятсен» (англ. Mme Sun Yat-sen (Soong Ching-ling)) - у співавторстві з Джоном Холідеєм;
  • 1992 - "Дикі лебеді";
  • 1994 - "Another province: new Chinese writing from London" - з Lynn Pan and Henry Zhao;
  • 2005 - "Невідомий Мао" - у співавторстві з Джоном Холідеєм;
  • 2013 - "Empress Dowager Cixi: The Concubine Who Launched Modern China"

Дикі лебеді[ред. | ред. код]

Найбільш відома книга Чжан, у якій розповідається про історію та життя в Китаї через життя трьох поколінь китайських жінок. Основними героїнями книги є бабуся Чжан Юйфан (у іншому перекладі Юфань), мати Дехун та сама Чжан. Назва книги походить від ієрогліфу 鴻, що означає "дикий лебідь", який містився у імені її матері, а також першому імені самої Чжан.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "Turning the page on the Asian mystique", The Jakarta Post, March 31, 2010
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.