Яблучна кислота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Malic acid
Äpfelsäure3.svg
Skeletal structure
Malic-acid-3D-balls.png
Ball-and-stick model
Sample of racemic malic acid.jpg
DL-Malic acid
Назва за IUPAC hydroxybutanedioic acid
Інші назви L-Malic acid
D-Malic acid
(–)-Malic acid
(+)-Malic acid
(S)-Hydroxybutanedioic acid
(R)-Hydroxybutanedioic acid
Ідентифікатори
Номер CAS 6915-15-7
PubChem 525
Номер EINECS 230-022-8
KEGG C00149
ChEBI 6650
SMILES O=C(O)CC(O)C(=O)O
InChI 1/C4H6O5/c5-2(4(8)9)1-3(6)7/h2,5H,1H2,(H,6,7)(H,8,9)
Номер Бельштейна 1723539[1]
Номер Гмеліна 3325
Властивості
Молекулярна формула C4H6O5
Молярна маса 134,09 г/моль
Густина 1,609 г см−3
Тпл 130
Розчинність (вода) 558 г/Л (при 20 °C)[2]
Кислотність (pKa) pKa1 = 3.40, pKa2 = 5.20 [3]
Пов'язані речовини
Пов'язані речовини бутанол
бутиральдегід
кротональдегід
Малат натрію
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Я́блучна кислота́ HOOC-CH(OH)-CH2-COOH — двоосновна органічна оксикарбонова кислота. Існує в L- та D-формах, а також у рацемічній (оптично неактивній) LD-формі[4]. В природі міститься у барбарисі, винограді, яблуках, малині, горобині, стеблах ревеня, листках махорки. У розчинах тютюну міститься у вигляді солей нікотину. У медицині — складова частина послаблюючих засобів та препаратів від хрипоти. Сприяє засвоєнню заліза та включена до складу гемоглобіну.

Яблучна кислота — проміжний продукт при тканинному диханні, різних типах бродіння. Одержують з плодів горобини і барбарису, застосовують у кондитерському виробництві, у медицині[4].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. malic acidEuropean Bioinformatics Institute.
  2. chemBlink Online Database of Chemicals from Around the World
  3. Dawson, R. M. C. et al., Data for Biochemical Research, Oxford, Clarendon Press, 1959.
  4. а б Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.