Ядерний обмін
Ядерний обмін
Ядерний обмін (англ. Nuclear sharing) — концепція політики «ядерного стримання» серед країн-учасниць Північноатлантичного альянсу та країн-партнерів.
Нині тільки три члени НАТО володіють ядерною зброєю: Сполучені Штати, Сполучене Королівство і Франція, з найбільшим ядерним потенціалом у Сполучених Штатів. Американські боєголовки розміщені у деяких американських союзників.
| Країна | База | Приблизна кількість | Тип |
|---|---|---|---|
.svg){kind=small} Бельгія |
Кляйне-Брогель | 10~20 | B61 |
 Німеччина |
Бюхель | >=20[1] | B61 |
 Італія |
Авіано | 50 | B61 |
| Італія |
Геді | 20~40 | B61 |
 Нідерланди |
Волкел | 10~20 | B61 |
 Туреччина |
Інджирлік | 50~90 | B61 |
| 5 країн | 6 баз | 160~240 | B61 |
- ↑ ZDF-Magazin "Frontal 21": Stationierung neuer US-Atomwaffen in Deutschland beginnt (PDF) (German) . ZDF. Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2015. Процитовано 6 грудня 2015.
|
Це незавершена стаття з військової науки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |