Якуб Барт-Цішинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Якуб Барт-Цішинський
Jakub Bart-Ćišinski.jpg
Народився 20 серпня 1856(1856-08-20)
Куккау
Помер 16 жовтня 1909(1909-10-16) (53 роки)
Куккау
Підданство Германська імперія
Національність серболужанин
Ім'я при народженні Якуб Барт
Діяльність письменник
Конфесія католицизм
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Якуб Барт-Цішинський (серб. Jakub Bart-Ćišinski) (*20 серпня 1856 —†16 жовтня 1909) — серболужицький письменник, поет, перекладач, церковний діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з заможної селянської родини. Народився у 1856 році в м. Куккау (серболужицькою Панчиці-Кукау). З 1868 до 1871 року навчався у монастирській школі рідного міста, потім у католицькій гімназії м. Бауцен. З 1871 до 1881 року вчився у Лужицькій духовній семінарії в Празі.

З 1883 року був парохом у селах Ралбіц, Радібор, священиком у містах Шіргісвальде, кафедральному соборі Дрездена, Хемніца. У 1901 році призначається парафіяльним адміністратором міста Радеберг. У 1903 році йде на пенсію й перебирається до рідного міста. Останні роки займався літературною діяльністю. Помер у 1909 році.

Творчість[ред.ред. код]

Його літературна діяльність зіграла значну роль у становленні реалістичної серболужицької літератури і формуванні літературної мови.

Своє завдання вбачав в максимальному наближені духовної культури до людей, в її демократизації, перетворенні на справжній голос народу. Ці думки він висловив в полемічних нарисах «Голоси з Лужиці до лужичани», опублікованих в журналі «Липа Сербська», у 1877–1878 роках.

Доробок Барта-Цішинського складається з «народно-епічної поеми» «Наречений» (1876 рік), драм «Старий серб» (1878 рік), «У фортеці» (1880 рік), роману «Патріот і вигнанець» (1879 рік). Особливо цікавим є твір «У фортеці», де йдеться про боротьбу легендарного сербського короля Милидуха за свободу і незалежність свого народу. Ця драма залишилася першою частиною незавершеної трилогії про спроби полабських і сербських слов'ян об'єднатися в боротьбі проти франків. Ще раніше була написана історична новела «Юнкер» (1873–1874) про епоху наполеонівських воєн.

Популярність принесли збірки віршів і цикли «Книга сонетів» (1884 рік), «Форми» (1888 рік), «Природа і серце» (1889 рік), «Сербські звуки» (1897 рік), які пройняті соціальними і патріотичними мотивами, що ввібрали образи народної поезії.

Володіючи багатьма європейськими мовами, перекладав рідною мовою твори Гомера, Фосса, Гете, Шекспіра, Міцкевича і Врхліцького, вірші Лермонтова, Шиллера, Яна Неруди, Яна Коллара.

Джерела[ред.ред. код]

  • Трофимович К., Моторний В., Нариси з історії сербо-лужицькоі літератури, Львів, 1970