Яків Мороз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Мороз
Народився невідомо
Помер після 1697
Громадянство Запорізька Січ
Національність українець
Діяльність військовик
Посада кошовий отаман
Термін 1696-1697 роки
Попередник Іван Гусак
Конфесія православ'я

Яків Мороз (*д/н —після 1697) — український політичний та військовий діяч, кошовий отаман Запорізького війська у 1696–1697 роках, учасник Другого азовського походу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Про дату і місце народження немає відомостей. За деякими даними уславився як хоробрий і вдалий військовий керманич, активний ворог османів та кримських татар. У 1696 році обирається кошовим отаманом, змінивши на цій посаді Івана Гусака.

Тоді ж за дорученням гетьмана Івана Мазепи, перед тим отримавши 1000 карбованців на будівництво чайок і значні запаси харчів, 30 червня Яків Мороз пішов з 1740 козаками на 40 чайках вниз по Дніпру. Невдовзі козаки помітили турецький конвой. Вони погналися за турками і взяли на абордаж 3 судна. При цьому, окрім значних трофеїв, було захоплене важливе листування — 5 листів великого візира Елмаса Мехмед-паші до кримського хана Селіма I Ґерая. На зворотньому шляху в районі Очакова козаки зустріли загін турецьких гребних суден. Козакам на чолі із Морозом вдалося з боєм прорватися в Дніпро, але турки продовжували їх переслідувати. Тоді Мороз наказав пристати біля Стерлиці. Усі судна і важкі речі були втоплені, а козаки і 27 полонених турків суходолом дісталися до Січі. Цими діями відвернув на себе значні сили турецького флоту і кримського хана. Це значно полегшило штурм Азову, який було захоплено 29 липня того ж року.

Навесні 1697 року Мороз на дяку від гетьмана Мазепи отримав 20 чеських талерів. На прохання гетьмана та московського царя Петра I, кошовий отман відправив майстрів Василя Богуша, Мартина Романовича і Авдія для організації корабельні у Брянську. Під їхнім керівництвом до грудня було споруджено 70 морських суден і 600 річкових. Про подальшу долю нічого невідомо.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Яворницкий Д. И. История запорожских казаков. Т. 3. С. 174–175, 181, 188.

Посилання[ред. | ред. код]