Яншао

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Яншао 仰韶 — прийнята в минулому назва неолітичних археологічних культур, які існували на території Китаю (долина середньої частини Хуанхе) в V—II тис. до н. е.
Виділена в 1921 на матеріалі провінції Хенань шведським геологом Н. Андерсоном. Одною з розпізнавальних характеристик є розписна кераміка. Поняття Яншао використовується для означення періоду (середній неоліт) в центральній і східній частинах басейну Хуанхе або групи окремих середньонеолітичних культур (Баншань, Баньпо 1,2;, Шицзя, Мяодіґоу та ін.) На зміну Яншао прийшла культура Луншань.

Поселення[ред. | ред. код]

На думку дослідників прото-яншаосці мігрували до долини річки Хуанхе через Гімалаї і Тибет. Яншаосці жили невеликими громадами. Поселення зазвичай складалося з центральної чотирикутної будівлі площею понад 100 кв. м, навколо якої розташовувалися декілька поглиблених в землю круглих або квадратних хатин каркасно-стовпової конструкції зі стінами з жердин, обмазаних із зовнішнього боку сумішшю глини і соломи, і очажною ямою посередині приміщення. Вони служили житлом однієї - двом шлюбним парам. Велика центральна будівля, на думку археологів, могла бути або будівлею для суспільних потреб всієї громади, або чоловічим будинком, в якому жили юнаки громади. Всі поселення були оточені рвами.

Поховання[ред. | ред. код]

На кладовищах, які розташовувалися поза поселеннями, ховали тільки дорослих членів громади. Дітей ховали у великих глиняних посудинах біля осель, в кришках посудин були отвори, щоб душа дитини могла залишати свій посмертний дім і повертатися в нього. Дорослих ховали в ґрунтових ямах, в які клали глиняний посуд та інше начиння. У розмірах ям і кількості поміщених в поховання предметів особливої ​​різниці не спостерігається, що свідчить про відсутність яскраво вираженої майнової та соціальної диференціації.

Господарство[ред. | ред. код]

Культури Яншао характеризуються заплавним землеробством. Головною сільськогосподарською культурою була чумиза (сорт проса), що вирощується на родючих лісових ґрунтах без штучного зрошення у зв'язку з тим, що в період Яншао клімат був більш теплим і вологим. Для скопування землі використовувалися кам'яні та дерев'яні знаряддя, для збору врожаю - плоскі кам'яні або керамічні прямокутні ножі з отворами для мотузяної петлі. Представниками культури Яншао було одомашлено свиню і собаку.

Ремесла[ред. | ред. код]

Найбільш розвиненими ремеслами були виробництво знарядь з каменю і кістки та гончарне ремесло. Кам'яні і кістяні вироби ретельно полірувалися, найчастіше мали акуратно просвердлені отвори. Гончарний посуд, що виготовлявся у розташованих за межами поселень майстернях, обладнаних печами для випалу, відрізняється витонченістю форм, майстерністю виготовлення, забарвленням від яскраво-червоних до оранжево-лимонних тонів, складним геометричним і зооморфним орнаментом. Кожному з поселень були притаманні власні зооморфні орнаменти. Розпис має деяку схожість з орнаментом трипільської культури.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Chang, K.C. Archaeology of Ancient China. Yale University Press, New Haven, 1983.
  • Liu, Li. The Chinese Neolithic: Trajectories to Early States, ISBN 0-521-81184-8
  • Underhill, Anne P. Craft Production and Social Change in Northern China, 2002. ISBN 0-306-46771-2.