3360 Сірінга
| 3360 Сірінга | |
| Названо на честь | Сірінга |
|---|---|
| Попередник | 3359 Пуркарі[1] |
| Наступник | 3361 Orpheusd[1] |
| Першовідкривач або винахідник | Елеанор Френсіс Гелін[1][2] і R. Scott Dunbard[1][2] |
| Дата відкриття (винаходу) | 4 листопада 1981[3] |
| Місце астрономічного відкриття | Паломарська обсерваторія[3] |
| Група астероїдів | Група Аполлона[3] і пояс астероїдів |
| Батьківське небесне тіло | Сонце |
| Апоцентр | 644 018 833 363,5 м[4] і 4,306133157051 ± 2,325001E−9 астрономічна одиниця[3] |
| Перицентр | 93 691 485 883,045 м[4] і 0,627745000518 ± 1,585E−9 астрономічна одиниця[3] |
| Аргумент перицентра | 1,107 радіан[4] і 63,563249129624 ± 4,6552E−7 °[3] |
| Ексцентриситет орбіти | 0,743, 0,7459796[4] і 0,745536885805 ± 6,6672E−10[3] |
| Нахил орбіти | 21,426 ± 0,001 °, 0,369 радіан[4] і 21,143620666538 ± 2,0938E−7 °[3] |
| Період обертання | 3,87 рік[4] і 1415,2594524375 ± 4,9954E−6 доба[3] |
| Велика піввісь орбіти | 368 834 447 798,07 м[4] і 2,466939079862 ± 5,8049E−9 астрономічна одиниця[3] |
| Довгота висхідного вузла | 4,233 радіан[4] і 242,46598199621 ± 3,5659E−7 °[3] |
| Середня аномалія | 4,551 радіан[4] і 307,87605745321 ± 5,6842E−7 °[3] |
| Абсолютна зоряна величина | 15,9[4] і 16,04[3] |
| Альбедо | 0,17[3] |
| Діаметр | 1,8 км[3] |
.svg) | |
| Епоха | 13 вересня 2023 рокуd[3] |
| Time of periapsis | 2 460 405,4136164 ± 1,069E−5 Юліанський день[3] |
| Тимчасове позначення | 1981 VA[3] |
 3360 Сірінга у Вікісховищі | |
3360 Сірінга (дав.-гр. σῦριγξ) — навколоземний астероїд з групи Аполлона, який імовірно входить до складу сімейства Алінди й характеризується дуже витягнутою орбітою з великим ексцентриситетом, через що в процесі руху навколо Сонця перетинає орбіти відразу трьох планет: Венери, Землі і Марса. Відкритий 4 листопада 1981 року американськими астрономами Елеанор Хелін і Скоттом Данбер в Паломарській обсерваторії. Назва походить від назви давньогрецького музичного інструменту — сірінги.
Цей астероїд не становить небезпеки для Землі на нинішній своїй орбіті, оскільки навіть під час найтісніших наближень до Землі відстань до нього вимірюється кількома десятками мільйонів кілометрів. Так, очікується, що у XXI столітті він тричі наблизиться до нашої планети на відстань меншу 40 млн км: 2039 року (33 млн км), 2070-го (40 млн км) і 2085-го (24 млн км). Найближчий проліт відбувся 20 вересня 2012 року, коли астероїд був за 62,721 млн км (0,4192 а. о.)[5], досягнувши яскравості 17,0m видимої зоряної величини[6].
Якийсь час це був астероїд із найменшим номером (3360), що не мав власної назви[джерело?]. Потім (із листопада 2006 року) таким став астероїд (3708) 1974 FV1.
- ↑ а б в г Minor Planet Center Database
- ↑ а б БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
- ↑ а б в г д е ж и к л https://www.minorplanetcenter.net/db_search/show_object?object_id=3360
- ↑ JPL Close-Approach Data: 3360 Syrinx (1981 VA). 2009-01-22 last obs. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 24 березня 2012.
- ↑ NEODys (3360) Syrinx Ephemerides for 20 September 2012. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 25 березня 2012.
- База даних малих космічних тіл JPL: 3360 Сірінга (англ.) .
- База даних MPC про малі тіла Сонячної системи (3360)(англ.)
- NeoDys [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- JPL Horizons; telnet version is more comprehensive [Архівовано 6 вересня 2008 у Wayback Machine.]