.32-40 Ballard
| .32-40 Ballard | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 .32-40 набій між набоями .223 Remington (ліворуч) та .270 Winchester (праворуч) | ||||||||||||||||||||
| Тип набою: | Гвинтівковий | |||||||||||||||||||
| Країна-виробник: |
 США | |||||||||||||||||||
| Характеристики | ||||||||||||||||||||
| Тип гільзи | Фланцева, пряма | |||||||||||||||||||
| Діаметр кулі, мм: | ,320 in (8,1 mm) | |||||||||||||||||||
| Діаметр шиї гільзи, мм: | ,338 in (8,6 mm) | |||||||||||||||||||
| Діаметр фланця гільзи, мм: | ,506 in (12,9 mm) | |||||||||||||||||||
| Товщина фланця гільзи, мм: | ,063 in (1,6 mm) | |||||||||||||||||||
| Довжина гільзи, мм: | 2,13 in (54 mm) | |||||||||||||||||||
| Довжина набою, мм: | 2,59 in (66 mm) | |||||||||||||||||||
| Крок нарізів, мм: | 1 на 16 in (410 mm) | |||||||||||||||||||
| Тип капсуля: | Великий гвинтівковий | |||||||||||||||||||
| Балістичні властивості | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Довжина тестового стволу: 20 inches (510 mm) | ||||||||||||||||||||
.32-40 Ballard (також відомий як .32-40 Winchester)[1] американський гвинтівковий набій.
Опис[ред. | ред. код]
Представлений в 1884 році набій .32-40 було розроблено під димний порох для однозарядних цільових гвинтівок компанії Ballard Union Hill № 8 та 9. Заряд димного пороху вагою 2,6 г розганяв кулю вагою 10,7 г до швидкості 440 м/с, при цьому дулова енергія становила 1030 Дж. Заводський заряд був дуже точним з траєкторією на середній відстані 28 см на 180 м.[2] З 1886 року набій використовували в важільних гвинтівках Winchester та Marlin.[2] Саме це набій разом з набоєм .38-55 використовували в гвинтівці Модель 1894 Winchester коли вона була випущена в 1894 році.[3] Набій припинили виробляти приблизно в 1940 році.[2]
Набій можна було використовувати для полювання на шкідників та хижаків, в тому числі койотів та волків. Г. В. Стент стверджував, що деякий час мисливці використовували набої .32-40 та .38-55 для полювання на лосів та оленів у лісових угіддях, але початок продажу Моделі 1894 під набій .30 WCF (.30-30), який з'явився через рік, відтіснив ці два набої, оскільки новий набій мав вищу швидкість, вищу енергію та пласкішу траєкторію.[3]
Нещодавно Джон Ройєр з Пенсильванії використав Модель 1894 під набій .32-40 1905 року випуску, щоб показати, що набій все ще можна використовувати для полювання на білохвостого оленя з близької відстані. Він хотів використати набій на відстані до70 метрів. Діапазон, на якому набій .32-40 може вбити оленя, є предметом дискусії. Його загальну дулову енергію, яка є меншою за 1100 Дж, можна порівняти з набоєм .30-30 (довжина стволу 500 мм) в якому використовують пласкі або круглоносі кулі вагою 9,7 г та 11 г при стрільбі на 180 метрів.[4] Проте, стверджують, що в сучасній гвинтівці він буде дорівнювати .30-30 при стрільбі на відстань в 270 м.[2]
.32-40 також стала базою для кустарного набою Гаррі Поупа .33-40 Pope.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Barnes, Frank C., ed. by John T. Amber. Cartridges of the World (Northfield, IL: DBI Books, 1972), p.67.
- ↑ а б в г Barnes, p.47.
- ↑ а б H. V. Stent, "The Model 94 Winchester," Gun Digest 1980.
- ↑ Grits Gresham, "The .30/30," Sports Afield August 1980. Gresham says PMC tested the MV of its 150- and 170 grain .30-30 loads from a Model 94 carbine, which resulted in a reading of just under 2000 fps, resulting in about 800 fpe at 200 yards.
Джерело[ред. | ред. код]
- Barnes, Frank C., ed. by John T. Amber. Cartridges of the World (Northfield, IL: DBI Books, 1972),