1-Бутен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1-Бутен
Назва за IUPAC 1-Бутен
Інші назви н-бутен-1, 1-бутилен
Ідентифікатори
Номер CAS 106-98-9
Номер EINECS 203-449-2
ChEBI 48362
SMILES C=CCC
InChI InChI=1S/C4H8/c1-3-4-2/h3H,1,4H2,2H3
Номер Бельштейна 1098262
Номер Гмеліна 25205
Властивості
Молекулярна формула C4H8
Молярна маса 56,11 г/моль
Зовнішній вигляд Безбарвний газ
Густина 0,00237 г/см3
Тпл -185 °C
Ткип -6,3 °C
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки


1-бутен (н-бутен-1; 1-бутилен) (С4Н8) — це ненасичений вуглеводень, алкен, олефін.

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Розчинність: не розчиняється у воді, розчиняється в бензолі, добре розчиняється в етанолі та діетиловому ефірі

Показник заломлення n25
D
: 1,3962; Стандартна ентальпія утворення ΔH (298 К, кДж/моль): 1,17 (г);

Стандартна ентропія утворення S (298 К, Дж/(моль·K)): 307,4 (г);

Стандартна мольна теплоємність Cp (298 К, Дж/(моль·K)): 89,33 (г);

Ентальпія кипіння ΔHкип (кДж/моль): 20,38;

Теплота згоряння (кДж/моль): 2717,3;

Критична температура: 147,4 °C;

Критичний тиск: 4,056 МПа;

Критична густина: 0,234 г/см3;


Хімічні властивості[ред. | ред. код]

1-бутен володіє всіма хімічними властивостями олефінів. Легко полімеризується під дією кислот Льюїса, каталізаторів Ціглера — Натта в полібутилен. При каталітичному дегідруванні 1-бутен перетворюється на бутадієн.

Отримання[ред. | ред. код]

У промисловості 1-бутен отримують: - Як побічний продукт виробництва бензинів або етилену каталітичним і термічним крекінгом або піролізу рідких нафтопродуктів і нафтових газів; - Каталітичним дегідрування н-бутану, що виділяється з газів нафтопереробки і попутних газів. Процес проводиться на алюмохромовому каталізаторі за 560-600 °C і тиску 0,1-0,2 МПа.

Застосування[ред. | ред. код]

Застосовується як проміжний продукт при виробництві метил-етилкетона, бутадієну; Як сировину при отриманні полібутілену;

Джерела[ред. | ред. код]

Рабинович В.А., Хавин З.Я. Краткий химический справочник Л.: Химия, 1977 С. 134.