Яніс Петерс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:38, 11 вересня 2015, створена Shkod (обговорення | внесок) (вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Я́ніс Пе́терс (латис. Jānis Peters; нар. 30 червня 1939(19390630), Прієкуле) — латвійський поет, публіцист, радянський політик і латвійський дипломат та громадський діяч. Перший посол незалежної Латвії в новій Росії. Провідна фігура Латвійського народного фронту. На вірші Петерса, Раймонд Паулс писав музику. Редактор відділу прози «Ļeņina Ceļš» (1963–1964), «Cīņa» (1964–1967) і журналу «Zvaigzne». Перший секретар Спілки письменників Латвійської РСР (1985–1990).

Твори

  • «Kaist pīlādzis sniegā» Liepājas laikr. «Komunists» 196l.24.II.
  • «Dzirnakmens» (1968);
  • «Asinszāle» (1970);
  • «Mans bišu koks» (1973);
  • «Priekšnojautas» (1979);
  • «Modinātāju remonts»(1980);
  • «Izlase» (1982);
  • «Tautas skaitīšana» (1984);
  • «Trīs dārgas mantas» (1984);
  • «Kovārnis korī» (1988);
  • «Es tevi mīlu», izd.Jumava(1998);
  • «Baltijas toverī sālīti…» (разом з D. Avotiņu, 1973) — apraksti;
  • «Kalējs kala debesīs» (1981) — esejas;
  • «Balta ziemeļu sūna» (1977, про К. Валдемара),
  • «Līdz durvīm septiņi soļi» (1980).

Посилання