ПВ-3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:05, 31 травня 2016, створена Alex Kushnir (обговорення | внесок) (уточнення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ПВ-3дріт з мідною жилою з ізоляцією із ПВХ пластикату, підвищеної гнучкості.

Призначення

[ред. | ред. код]

Провода застосовуються для електричних установок при стаціонарному прокладанні в освітлювальних і силових мережах, а також для монтажу електрообладнання, машин, механізмів і верстатів на номінальну напругу до 750В частотою до 400 Гц або постійну напругу до 1000 В.

Провода марки ПВ-3 призначені для монтажа ділянок електричних кіл, де можливі вигини проводів.

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Вид кліматичного виконання ОМ і ХЛ, категорія розміщення 2 по ГОСТ 15150-69.
  • Діапазон температур експлуатації від −50 ° С до +70 ° С
  • Відносна вологість повітря при температурі +35 ° С. …. 100%
  • Провід стійкий до впливу цвілевих грибів
  • Провід стійкий до впливу механічних ударів, лінійного прискорення, вигинів, вібраційних навантажень, акустичних шумів
  • Проводи не поширюють горіння
  • Монтаж проводів повинен проводитися при температурі не нижче −15 ° С
  • Радіус вигину при монтажі повинен бути не менше 5 діаметрів проводу.
  • Тривало допустима температура нагріву жил не повинна перевищувати +70 ° С
  • Термін служби проводів не менше 15 років

Див. також

[ред. | ред. код]

ПВ-1

Література

[ред. | ред. код]

  1. Правила улаштування електроустановок. Четверте видання, перероблене й доповнене — Х.: Вид-во «Форт», 2011.— 736 с.
  2. ГОСТ 15845-80 Вироби кабельні. Терміни й визначення
  3. Довідник сільського електрика / За редакцією кандидата технічних наук В. С. Олійника. — 3-тє видання, перероблене і доповнене. — Київ, Вид-во «Урожай», 1989. — 264 с.