Бруно (вождь ангріваріїв)
| Бруно | |
|---|---|
| Народився |
бл. 756/757 Саксонія-Ангальт, Німеччина |
| Помер | бл. 813 |
| Національність | сакси |
| Титул |
вождь граф |
| Термін | 770-ті роки |
| Наступник | Бруно Молодший |
| Конфесія | католицтво |
| Батько | Bruno Ier de Harcourtd[1] |
| У шлюбі з | Hasela von Sachsend |
| Діти | 1 син і 1 донька |
Бруно (*Bruno, бл. 756/757 — бл. 813) — вождь саксів-ангріваріїв, один з очільників антифранкського спротиву.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив зі знатного саксонського роду, одного з племен агріваріїв, відомих також як енгерни. Існує гіпотеза, що Бруно доводився якимось родичем Відукінду, очільнику саксів-вестфалів.
За невідомих обставин рано став вождем саксів — приблизно на початку 770-х років. Його ставка розташовувалася на місці сучасного німецького міста Бюккебург. Разом з Відукіндом та Аббіоном очолив нове повстання проти франкського королівства, скориставшись відсутністю Карла Великого. Проте у 775 році зазнав нищівної поразки, можливо, потрапив у полон. За результатами мирної угоди визнав зверхність володаря франків та хрестився.
Згодом отримав титул графа, а також брав участь на боці франкського війська проти інших сакських племен та слов'ян. Помер близько 813 року. Йому спадкував син Бруно Молодший.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — донька франкського графа.
Діти:
Джерела[ред. | ред. код]
- Werner Besch (Hrsg.): Sprachgeschichte − ein Handbuch zur Geschichte der deutschen Sprache und ihrer Erforschung, Verlag Walter de Gruyter, Berlin und New York 2000, ISBN 3-11-015882-5
- ↑ Lundy D. R. The Peerage