Чайрача
| Чайрача | |
|---|---|
| Правління | 1534–1546 Король Аютаї |
| Попередник | Ратсада |
| Наступник | Йот Фа |
| Біографічні дані | |
| Національність | таєць |
| Народження | 1499 |
| Смерть |
1546 Аюттхая, Таїланд |
| У шлюбі з | Si Sudachand |
| Діти | Йодфа і Q11308804? |
| Батько | Раматхібоді II |
Чайрача, Чайрачатхірат (тай. รัษฎาธิราช) – тринадцятий король Аютаї. На його правління припадає проникнення західних торговців та технологій в Сіам.
Біографія
Чайрача не був прямим нащадком короля Бороморача IV, ймовірно був його племінником, сином Раматхибоди II. Після смерті Бороморача IV на трон коронують його п'ятирічного сина Ратсада. Проте через 5 місяців його страчують і Чайрача приходить до влади. Припускають, що на час смерті Бороморача IV він був у статусі віце-короля та намісником провінції Пхітсанулок, цим пояснюється, що пройшло 5 місяців поки він дістався до столиці.[1][2] За іншою версією Чайрача 5 місяців вів таємні переговори з іншими аристократами, оскільки прийшовший до влади клан мав достатній вплив у столиці, щоб запобігти перевороту.[3]
У 1539 році король Бірми Табінсхвехті атакував народність мон, що проживала у області Чанг Кран під протекцією Сіаму. Чайра вирушив з військом і відбив напад. Король призначив свого брата, що згодом стане королем Маха Чакрапат віце-королем, але не призначив йому титул короля Сукхотай, як це робили раніше. Також він переселив сукхотайську аристократію в Аютаю з Пітсанулока (головного міста королівства Сукхотай). Таким чином він намагався уніфікувати країну.
Смерть
Чайра мав сина від фаворитки леді Судачан. У 1546 році, король повертаючись з півночі захворів і загадково помер. Корона перейшла його одинадцятирічному позашлюбному синові Йот Фа. Леді Судчан запідозрили у вбивстві короля. Вона мала таємного коханця – офіцера гвардії Воравонгсатхірата, від якого завагітніла. Йот Фа був убитий в 1548 році і владу узурпував Воравонгсатхірат. Проте група офіцерів організували убивство нового короля узурпатора і Леді Судчан у 1549 році.
Примітки
- ↑ Phra Ratchaphongsawadan..., 1991: 258/259.
- ↑ Rajanubhab, D., 2001, Our Wars With the Burmese, Bangkok: White Lotus Co. Ltd., ISBN 9747534584
- ↑ Khruea-thong, 2012
| ||||||||||||||