Городницька Ярослава Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Городницька Ярослава Михайлівна
Народилася30 березня 1957(1957-03-30) (67 років)
с. Корнич, Коломийський район, Івано-Франківська область)
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Місце проживанняс. Великі Будища
Відома завдякипедагог
Alma materЧернівецький державний університет
НагородиЗаслужений вчитель України Відмінник освіти України

Городницька Ярослава Михайлівна (уродж. Іванчук) (нар. 30 березня 1957, с. Корнич Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.) — математик, заступник директора з навчально-виховної роботи Великобудищанської середньої школи. Заслужений учитель України (2007).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчила Корницьку середню школу (1974), Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича (нині національний університет) (1979).

Розпочала педагогічну діяльність в 1979 році учителем математики Стасівської середньої школи Диканського району. З 1980 працює у Великобудищанській середній школі (згодом Великобудищанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Диканської районної ради): учитель, організатор позакласної виховної роботи (1980—1988), заступник директора з навчально-виховної роботи (з 1988).

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Городницька Я. М. — ініціатор та безпосередній учасник численних навчально-виховних та краєзнавчих проектів і культурно-освітніх заходів. Її педагогічний досвід вивчав і узагальнював районний методичний кабінет та Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського. Він різноаспектно відображений у книзі І. В. Охріменка «Завуч сільської школи» (Полтава, 2004).

Городницька Я. М. є автором проектів «Шкільний музей» (2000), «Школа — соціокультурний центр села» (2006), «Виховна модель школи» (2010).

Методичні та краєзнавчі розвідки Городницької Ярослави Михайлівни впродовж 1995—2010 друкувалися в газетах «Освіта України», «Сільська школа», науково-методичних журналах «Управління школою», «Завуч», «Директор школи», навчально-методичних посібниках «Цінності православної культури як фактор морально-етичного виховання школярів» (Полтава, 2006), «Всеполтавський посвіт школи-родини» (Полтава, 2006), «Козацькі традиції Полтавщини» (Полтава, 2008). Автор праць «Стежинами шкільної історії» (2000), «Довідник завуча» (2004), «Сільська школа: якою вона є?» (2006), «Виховна модель школи» (2007), «Козацькі традиції в навчально-виховному процесі» (2008), «Портфоліо школи» (2008). Опублікувала низку розвідок про життєві історії краян: «Тепло учительського серця» (2003), «Причали поетової долі» (2003), «Гіркий терен неволі» (2005), «Музика душі» (2005), «Вождь індіанського племені і Герой Радянського Союзу з Чернечого Яру» (2008), «Великі Будища у долях людських» (2009). Її перу належить чимало нарисів, що з'явилися в періодиці «Хліб педагогічного млива» (районна газета «Трудова слава» — 2001), «Час діяти» («Трудова слава» — 2001), «Творець добра і берегиня духовності», «Особистісна культура керівника сільської школи» («Управління школою» — 2004. — № 31), «Проблеми розвитку освіти і культури українського села» («Трудова слава» — 2004), «Учитель від Бога» («Трудова слава» — 2008), «Останнє літо міністра освіти УНР» (газета «Освіта України» — 2008), «У пошуках істини» («Трудова слава» — 2009), «Іван Мазепа і Великі Будища» («Трудова слава» — 2009).

За ініціативи Городницької Я. М. створено шкільний музей Великобудищанської ЗОШ І-ІІІ ст. за такими тематичними розділами: «Історія козацького містечка Великі Будища», «Найдавніші відомості про школу», «Видатні земляки», «Учителі різних поколінь», «Славетні випускники школи та сучасники». У шкільному музеї за сценаріями, розробленими Ярославою Михайлівною, проводяться екскурсії, виховні заходи і свята, презентації книг про відомих земляків, творчих людей, випускників школи. Представила історію школи в Національній спілці письменників України (2003), на вечорі української культури в мистецькій вітальні м. Москви (2004); в документальному фільмі «Великі Будища мої» (ОДТРК «Лтава», 2008). Учасниця передачі «Без ретуші» обласного радіо (2002); ділилася думками про проблеми вчительства у прямому ефірі обласного телебачення (передача «Четверті півні», 2007).

Городницька Я. М. є авторим віршів, випустила книжку-спогад про свою матір «На крилах маминої пісні» (2000), поетичну збірку «Обереги долі» (2010), книги «Великі Будища: історичний нарис» (2013) та «Великобудищанська школа: історія, сучасність» (2016) (у співавторстві з учителем історії С. В. Калашнік).

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Переможець районного конкурсу «Людина року — 2000» в номінації «Педагог року», призер обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року — 2004» в номінації «Заступник директора», «Творча особистість року» (2004).

Лауреат літературної премії ім. І. П. Котляревського (2013), нагороджена Почесними Грамотами Міністерства освіти і науки України (2005, 2007) та Полтавської обласної ради (2002), Почесною Козацькою грамотою (2009). Відмінник освіти України (2002). Заслужений учитель України (2007).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Завуч сільської школи. Із досвіду роботи заступника директора з навчально-виховної роботи Великобудищанської з/о школи І-ІІІ ступенів Городницької Я. М. — Полтава: ПОІППО, АСМІ, 2004. — с. 63.
  • Степаненко М. І. Літературознавча Полтавщина: довідник / М. І. Степаненко. — Полтава: ПП Шевченко.