Корнич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Корнич
Kornych gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Коломийський район
Рада Корницька сільська рада
Код КАТОТТГ UA26080070050010533
Код КОАТУУ 2623282801
Основні дані
Засноване 1472
Населення 2306
Площа 13,96 км²
Густота населення 145,85 осіб/км²
Поштовий індекс 78215
Телефонний код +380 3433
Географічні дані
Географічні координати 48°30′31″ пн. ш. 25°04′48″ сх. д. / 48.50861° пн. ш. 25.08000° сх. д. / 48.50861; 25.08000Координати: 48°30′31″ пн. ш. 25°04′48″ сх. д. / 48.50861° пн. ш. 25.08000° сх. д. / 48.50861; 25.08000
Водойми Прут, Ридилівка, Коломийка, Косачін, Рутка, Вільховець
Місцева влада
Адреса ради 78215, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Корнич, вул. Довженка, 2
Карта
Корнич. Карта розташування: Україна
Корнич
Корнич
Корнич. Карта розташування: Івано-Франківська область
Корнич
Корнич
Мапа

CMNS: Корнич у Вікісховищі

Ко́рнич — село Коломийського району Івано-Франківської області, центр сільської ради.

Опис[ред. | ред. код]

Лежить на лівому березі Прута, за 7 км від районного центру, за 3 км від залізничної станції Матіївці. Через село проходить шосе.

Населення — 2306 осіб. Сільській раді підпорядковане село Грушів.

У Корничі є середня школа, будинок культури, дитячий садочок «Калинка», бібліотека, шкільний краєзнавчий музей, спортивна дитяча школа.

Сільський староста: Федуник Роман

Історія[ред. | ред. код]

На території Корнича і Грушева виявлено поселення трипільської культури, доби пізньої бронзи, 2 могильники культури карпатських курганів та поселення давньоруських часів.

Вперше в письмових джерелах Корнич згадується 1472 року[1].

Мешканці села перебували в повстанських загонах під час Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 років.

У  1932 році побудовано велику муровану церкву св. Миколая заввишки 45 метрів, духовним наставником є о. Василь Коновалюк. Храмове свято — на літнього Миколи.

У 1961 році побудовано нову ЗОШ — 1-3 ступенів, директор Лапчинський  Василь  Петрович.

У 1976 році відкрито будинок культури, директор — Йосипчук  Орест  Миколаєвич, у приміщенні будинку культури знаходиться бібліотека (завідувач — Григорчук Орися Іванівна) та дитяча спортивна школа (директор — Воронюк  Василь Іванович).

У 1982 році відкрито дитячий садок «Калинка» (завідувач — Павлюк Орися Василівна).

У селі споруджено пам'ятник воїнам — односельчанам, які загинули в роки Другої світової війни.

Відновлено 3 листопада 1989 року стрілецьку могилу, зруйновану у 1949 році. Це була перша відновлена могила, заввишки 4 м, висипана за одну ніч односельцями — Ярославом Павлюком та Мирославом Григорчуком, організатор — Михайло Антонюк. 24 жовтня 1989 року десятки синьо-жовтих прапорів майоріли, а могила була закладена свічками — зійшлося все село на мітинг.

30 серпня 1992 року відкрито погруддя великому мислителю, філософу, письменнику Іванові Франку. Організатором був Михайло Васильович Антонюк.

3 вересня 1989 року відбувся перший відновлений «Фестин».

Хрест воїнам УПА встановлений на місці загибелі героїв-повстанців. Виготовлений майстром різьбярем Степаном Смільським, освячений 5 червня 1994 року. Дерев'яний хрест замінено на залізний майстром Ігорем Грабом.

Гордістю нашого села був майстер-ткач Антонюк Іван Васильович, про його життя знято документальний фільм «Свято на вулиці вуйка Івана». Своє вміння передав народній майстрині Катерині Романенчук.

У 2021 році відкрили амбулаторію загальної практики сімейної медицини.[2]

Особистості[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. — Івано-Франківська область / Голова редколегії О. О. Чернов. — К. : Інститут Історії Академії Наук УРСР, 1971. — С. 340.