Корнич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Корнич
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Коломийський район
Рада Корницька сільська рада
Код КОАТУУ 2623282801
Основні дані
Засноване 1472
Населення 2306
Площа 13,96 км²
Густота населення 145,85 осіб/км²
Поштовий індекс 78215
Телефонний код +380 3433
Географічні дані
Географічні координати 48°30′31″ пн. ш. 25°04′48″ сх. д. / 48.50861° пн. ш. 25.08000° сх. д. / 48.50861; 25.08000Координати: 48°30′31″ пн. ш. 25°04′48″ сх. д. / 48.50861° пн. ш. 25.08000° сх. д. / 48.50861; 25.08000
Водойми Прут, Ридилівка, Коломийка, Косачін, Рутка, Вільховець
Місцева влада
Адреса ради 78215, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Корнич, вул. Довженка, 2, 9-24-68
Карта
Корнич. Карта розташування: Україна
Корнич
Корнич
Корнич. Карта розташування: Івано-Франківська область
Корнич
Корнич
Мапа

CMNS: Корнич у Вікісховищі

Ко́рнич — село Коломийського району Івано-Франківської області, центр сільської ради.

Опис[ред. | ред. код]

Лежить на лівому березі Прута, за 7 км від районного центру, за 3 км від залізничної станції Матіївці. Через село проходить шосе.

Населення — 2306 чоловік. Сільській раді підпорядковане село Грушів.

У Корничі є середня школа, будинок культури, дитячий садочок «Калинка», бібліотека, шкільний краєзнавчий музей, спортивна дитяча школа.

Сільський голова: Василь Ярославович Гаврилюк.

Секретар виконкому сільської ради Скрипкару Вероніка Дмитрівна.

Історія[ред. | ред. код]

На території Корнича і Грушева виявлено поселення трипільської культури, доби пізньої бронзи, 2 могильники культури карпатських курганів та поселення давньоруських часів.

Вперше в письмових джерелах Корнич згадується 1472 року[1].

Мешканці села перебували у повстанських загонах під час Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 років.

У  1932 році побудовано велику муровану церкву св. Миколая висотою 45 метрів,

духовним наставником  є   о. Василь Коновалюк.

Храмове свято – на літнього Миколи.

У  1961 році побудовано  нову ЗОШ – 1-3 ступенів, директор Лапчинський  Василь  Петрович.

У   1976 році відкрито – будинок культури , директор - Йосипчук  Орест  Миколаєвич, у приміщенні будинку культури знаходиться бібліотека , завідуюча  - Григорчук  Орися  Іванівна та дитяча спортивна школа , директор – Воронюк  Василь Іванович.

У  1982 році відкрито дитячий  садок «Калинка», завідуюча  -  Павлюк Орися Василівна.

У  селі споруджено  пам’ятник  воїнам – односельчанам, які загинули у роки  Другої світової війни.

Відновлено   3 листопада  1989 року  стрілецьку  могилу зруйновану  у  1949 році, перша  відновлена   могила висотою  4м , яка висипана за одну ніч односельцями – Ярославом Павлюком та Мирославом Григорчуком, організатор Михайло Антонюк. 24 жовтня 1989 року десятки синьо – жовтих прапорів майоріли, а могила була закладена свічками – зійшлося все село на мітинг.

30 серпня 1992 року відкрито погруддя великому мислителю, філософу, письменнику Іванові  Франку. Організатором  був Михайло  Васильович  Антонюк .

3 вересня 1989 року  відбувся  перший відновлений  «Фестин».

Хрест воїнам УПА – встановлено на місці загибелі  героїв повстанців. Виготовлений майстром різьбярем Степаном  Смільським - освячений  5 червня 1994 року. Дерев’яний хрест замінено на залізний майстром Ігорем  Грабом.

Гордістю нашого села  був майстер – ткач Антонюк Іван Васильович про його життя знято документальний фільм «Свято на вулиці вуйка Івана». Своє вміння передав  народній майстрині Катерині Романенчук.

Особистості[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. — Івано-Франківська область / Голова редколегії О. О. Чернов. — К. : Інститут Історії Академії Наук УРСР, 1971. — С. 340.