Білгорайський повіт (Російська імперія)
| Білгорайський повіт | ||||
 | ||||
| Губернія | Люблінська губернія, Холмська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Білгорай | |||
| Створений | 1866 | |||
| Скасований | 1939 | |||
| Площа | 1500,8 (1885) | |||
| Населення | 96 332[1] осіб (1897) | |||
| Найбільші міста | Білгорай | |||
| Наступники | Білгорайський повіт | |||
Білгорайський повіт (пол. Powiat biłgorajski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Люблінської (1867—1812) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії та Люблінського воєводства Другої Речі Посполитої. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Білгорай.
Волості
При утворенні до повіту входили 1 місто (Білгорай) і 3 містечка (Крешів, Терногород, Юзефів) та 14 сільських волостей.
В 1911 р. повіт поділявся на 14 волостей:
- Олександрів — м. Юзефів,
- Бабиця — с. Замх,
- Біща — с. Біща,
- Воля-Рожанецька — с. Воля-Рожанецька,
- Горішній Потік — с. Горішній Потік,
- Гута-Крешівська — с. Гута-Крешівська,
- Княжпіль — с. Княжпіль,
- Лукова — с. Лукова,
- Майдан-Сопітський — с. Майдан-Сопітський,
- Пуща-Сільська — с. Пуща-Сільська,
- Сіль — с. Сіль,
- Терногород — м. Терногород,
- Коцудза — с. Коцудза-Дольна,
- Крешів — м. Крешів.
Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) значна частина заселена переважно українцями Білгорайського повіту передані з Люблінської губернії до новоутвореної Холмської: місто Білгорай і волості Крешів (Krzeszów), Бабиця (Babice), Біща (Biszcza), Воля Рожанецька (Wola Różaniecka), Горішній Потік (Górny Potok), Княжпіль (Księżpol), Лукова (Łukowa) і Майдан Сопітський (Majdan Sopocki)); села Пуща Сільська (Puszcza Solska), Рожнівка (Rożnówka), Бояри (Bojary) і Дилі (Dyle) волості Пуща Сільська (Puszcza Solska); села Дережня Сільська (Dereźnia Solska), Дережня Загороди (Dereźnia Zagrody), Лазори (Łazory), Майдан Старий (Majdan Stary), Майдан Новий (Majdan Nowy), Рогалі (Rogale), Руда Сільська (Ruda Solska), Сіль (Sól) і Смольське (Smólsko) волості Сіль (Sól); села Гарасюки (Harasiuki) і Рички (Ryczki) волості Гута Крешівська (Huta Krzeszowska).
Розташування
Повіт розташовувався на півдні губернії. Межував на півночі — з Янівським повітом і Замостським, на сході — з Томашівський повітом, а на заході і півдні — з Галичиною.
Населення
В 1876 р. в повіті проживало 73 898 осіб, з них: 46 595 римокатоликів, 18 294 греко-католики, 2 232 православних, 6 761 юдей, 14 протестантів.
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 96 232 особи. З них 60 363 ос. (62,7 %) — поляки, 20 071 ос. (20,8 %) — українці, 8 974 ос. (9,3 %) — євреї, 6610 ос. (6,9 %) — росіяни[2].
Джерела
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона(рос.)
- Powiat biłgorajski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 228. (пол.) (пол.)
Див. також
Посилання
- ↑ Демоскоп Weekly. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). Люблинская губерния. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Белгорайский уезд (рос.)