Подільник напруги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поді́льник напру́ги — лінійна електронна схема, напруга на виході якої (Vout) складає частину напруги на вході (Vin). Найпростіший дільник напруги складається з двох послідовно увімкнених резисторів.

Дільник напруги на резисторах

Схема найпростішого дільника напруги на резисторах.

Згідно із Законом Ома зв'язок між вхідною і вихідною напругою, визначається за формулою:


Доведення:


Передавальна функція цієї схеми:

Застосування

Подільники напруги використовуються для регулювання рівня сигналу, для зміщення активних пристроїв в підсилювачах, і для вимірювання напруги. Вимірювальні мости і мультиметри мають у своєму складі дільники напруги.

Потенціометри, які є змінними дільниками струму, використовуються у різноманітних приладах, зокрема у аудіосистемах та радіоприймачах для регулювання гучності. Дільники напруги також можуть бути використані у мікроконтролерних схемах для вимірювання опору давача.[1]

Дільник напруги можна використовувати для стабілізації вхідної напруги, якщо як нижнє плече дільника, використовувати стабілітрон.

Дільники напруги широко використовується як атенюатори на низьких частотах.

Див. також

Примітки