Жан I (герцог Лотарингії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 14 лютого 2020, заснована на цій версії.
Жан I
фр. Jean Ier de Lorraine
Народивсялютий 1346[1]
невідомо
Помер23 вересня 1390[1] (44 роки)
Париж, Французьке королівство[1]
Країна Франція
Діяльністьфеодал
Знання мовфранцузька
Титулкнязь Лотарингіїd[1]
РідЛотаринзький дім[1]
БатькоРудольф (герцог Лотарингії)[1]
МатиMary of Chatillond[1]
У шлюбі зSophie of Württembergd[1]
ДітиFrederick I of Lorraine, Count of Vaudémontd[2], Карл II (герцог Лотарингії)[1] і Isabelle of Lorrained[1][3]

Жан (Іоганн) I (фр. Jean Ier, нім. Johann I.; 1346 — 23 вересня 1390) — герцог Лотарингії в 1346—1390 роках.

Життєпис

Походив з Лотаринзького дому. Єдиний син Рудольфа I, герцога Лотарингії, та Марії де Блуа-Шатійон. Народився в лютому 1346 року. У серпні того ж року після загибелі батька оголошений новим герцогом Лотарингії. Через малий вік регентшею була оголошена Марія де Блуа. Її допомагав Ебергард II, граф Вюртембергу.

У 1353 році оголошений повнолітнім та перебрав на себе урядування в герцогстві. У грудні 1353 року під час перебування в Лотарингії імператора Карла IV приніс йому оммаж за герцогство, а той призначив його «генеральним лейтенантом імперії на Мозельщині (Мозельланді)». 1354 року його права герцога визнав Жан II, король Франції.

Продовжив політику батька щодо союзу з Францією проти Англії під час Столітньої війни. 1356 року брав участь у битві при Пуатьє, де зміг врятуватися. Того ж року разом з лицарями Тевтонського ордену брав участь у хрестовому поході проти литовців. 1358 року допомагав дофінові Карлу придушити Паризьке повстання.

1361 року оженився з представницею Вюртемберзької династії. У 1364 році брав участь у коронації Карла V королем Франції в Реймсі. Невдовзі рушив на допомогу своєму вуйкові Карлу I де Блуа, герцогу Бретані, в його боротьбі з Жаном де Монфором. 29 вересня того ж року брав участь у битві біля Оре, де Карл I загинув, а Жан I Лотаринзький потрапив у полон. 1365 року знову відправився на допомогу Тевтонському ордену, що вів війну з литовцями.

Згодом брав участь у війні за звільнення французьких територій, втрачених внаслідок Договору у Бретіньї. Наприкінці свого володарювання політично зблизився з Філіппом II, герцогом Бургундії, переважно через загрозу найманців відомих як «велика кампанія», які загрожували плюндруванням Лотарингії.

Помер 1390 року в Парижі під час судового розгляду Паризького парламенту скарги проти нього з боку магістрату міста Нефшато. Жану I спадкував його старший син Карл.

Родина

Дружина — Софія, донька Ебергарда II, графа Вюртембергу.

Діти:

  • Карл (1364—1431), герцог Лотарингії
  • Феррі (1371—1415), граф Водемон
  • Ізабелла, дружина Ангерана VII де Кусі

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  2. ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  3. ↑ Lundy D. R. The Peerage

Джерела

  • Henry Bogdan, La Lorraine des ducs, sept siècles d'histoire, Perrin, 2005 (ISBN 2-262-02113-9)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан_I_(герцог_Лотарингії)&oldid=27277222