Роп'яник Остап Михайлович
| Роп'яник Остап Михайлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 20 лютого 1916 Долина, Галичина, Австрійська імперія (тепер — Івано-Франківська область, Україна) | |||
| Смерть | 4 квітня 2007 (91 рік) | |||
| Івано-Франківськ, Україна) | ||||
| Національність | Українець | |||
| Діяльність | художник | |||
|
| ||||
Роп'яник Остап Михайлович (20 лютого 1916, м. Долина — † 4 квітня 2007, м. Івано-Франківськ) — український співак (бас-баритон).
Життєпис
Навчався у Державній музичній школі у Львові (пізніше — Львівська консерваторія). Учень Романа Любинецького — відомого українського співака і педагога, та Дометія Йохи (Березовця). Під час навчання у Львові брав приватні уроки у всесвітньо відомої співачки Соломії Крушельницької та уславленого оперного співака-баритона Володимира Качмара.
Артистичну діяльність розпочав концертами в долинському «Бояні». У різні роки співав у чоловічому хорі Василя Осташевського, прославленому хорі Дмитра Котка, Прикарпатському ансамблі пісні і танцю «Верховина», Сиктивкарській філармонії (Республіка Комі). Основний період творчої діяльності пов'язаний із Гуцульським ансамблем пісні і танцю та Івано-Франківською обласною філармонією, де кілька десятиліть поспіль працював солістом-вокалістом.
Володіючи прекрасним голосом, Остап Роп'яник заслуговував на гідну оцінку свого таланту від влади. Ще в Комі АРСР він був представлений до присвоєння йому звання Заслуженого артиста республіки. Однак, він не дочекався цього — на той час переважила довгоочікувану можливість повернутися на Батьківщину з місць заслання дружини і доньки, з якими він добровільно перебував там до початку «хрущовської відлиги» (1956 р.). Ця сторінка в біографії відіграла в майбутньому негативну роль у творчій кар'єрі співака: будь-які спроби мистецьких кіл відзначити його заслуги рішуче перекреслювалися в ідеологічних інстанціях.
Джерела
- Гринишин Михайло, Кубик Микола. Співає Гуцульський ансамбль. — Ужгород: Карпати, 1966.
- Демків Дана. Ярослав Чуперчук: феномен гуцульської хореографії. — Коломия: Вік, 2001, — с. 39-40.
- Затварська Романна. Василина Чуперчук: перлина гуцульського танцю. — Івано-Франківськ: Нова зоря, 2002. — с. 74-76.
- Затварська Романна. Маестро гуцульського танцю. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2002. — с. 134—135.
- Івано-Франківськ. Енциклопедичний словник (Упорядники Ганна Карась, Роман Діда, Михайло Головатий, Богдан Гаврилів). — Івано-Франківськ: Нова зоря, 2010. — с. 374.
- Качкан Володимир.Віщі знаки думки, серця і руки: Антологія українського автографа. — Львів — Івано-Франківськ — Коломия: Вік, 2010, — с. 459—465.
- Лисенко Іван. Словник співаків України. — Київ: Видавництво «Рада», 1997.
- Стельмащук Степан. Дмитро Котко та його хори. — Дрогобич: Відродження, 2000. — с. 216—217.
- Черепанин Мирон. Музична культура Галичини. — Київ: Вежа, 1998.
- Енергія душі Остапа Роп'яника. — Вікна, 16 квітня 2015 р.
- Батькові щоденники. — Газета по-українськи, 8 січня 2016 р.
- Одне кохання — і на все життя. — Газета "Свіча", 4 березня 2016 р.
- Зелена птаха його радості. — Галичина, 30 березня 2017 р.
- Качкан Володимир. Одкровення. Том другий. - Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2017 р.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |