Перейти до вмісту

Республіка Комі

Редагувати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Республіка Комі
рос. Республика Коми
комі Коми Республика
Прапор Республіки Комі
Герб Республіки Комі
КраїнаРосія Росія
Фед. округПівнічно-Західний
Адмін. центрСиктивкар
ГлаваГольдштейн Ростислав Ернстович
Глава парламентуМакаренко Олександр Петрович
Дата утворення24 травня 1991 Редагувати інформацію у Вікіданих
Оф. вебсайтrkomi.ru​(рос.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Географія
Координати64°17′00″ пн. ш. 54°28′00″ сх. д. / 64.283333333333° пн. ш. 54.466666666667° сх. д. / 64.283333333333; 54.466666666667G O
Площа416 774 км² (11-е)
  • внутр. вод0,3 %
  • найвища точкаMount Karpinsky
Часовий поясMSK (UTC+3)
Населення
Чисельність714 785 осіб (62-е) (2025)
Густота1,72 осіб/км²
Оф. мовиросійська, комі
Економіка
Економ. районПівнічний
Коди
ISO 3166-2RU-KO Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗКАТО87 Редагувати інформацію у Вікіданих
Суб'єкта РФ11
Телефонний(+7)
Карти

Республіка Комі на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Республіка Комі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа Республіки Комі

Респу́бліка Ко́мі, Зиря́нщина[1] (рос. Респу́блика Ко́ми; комі Коми Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Північно-Західного федерального округу.

Столиця — місто Сиктивкар.

Утворена 22 серпня 1921.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташування

[ред. | ред. код]

Республіка розташована на захід від Уральських гір, на північному заході Західно-Сибірської рівнини та крайньому північному сході Європейської частини Російської Федерації в межах Печорської й Мезенсько-Вичегодської низовин Середнього й Південного Тімана, західних схилів Уральських гір (Північний, Приполярний і Полярний Урал).

Межує з Ненецьким автономним округом (північ, північний схід), Ямало-Ненецьким автономним округом (північний схід, схід), Ханти-Мансійським автономним округом (південний схід, південь), Свердловською областю (південь), Пермським краєм (південь), Кіровською областю (південь, південний захід, захід), Архангельською областю (північний захід, північ).

 Ненецький автономний округ  Ямало-Ненецький автономний округ
 Архангельська область  Ханти-Мансійський автономний округ — Югра
 Кіровська область  Пермський край  Свердловська область

Територія республіки простягається від Північних Увалів на півдні до Пай-Хою на північному сході (між 59°12' і 68°25' північної широти), від Пінего-Мезенського межиріччя на заході до вододілу басейнів річок Печори й Обі, що проходить по Уральському хребту на сході (між 45°25' і 66°10' східної довготи).

Лісові ресурси

[ред. | ред. код]

Ліси займають більше 70 % території, болота — близько 15 %.

На Північному Уралі 32 800 км² покриті незайманими лісами. Унікальна територія — Печоро-Іличський заповідник. Таких незайманих лісів, що не піддавалися впливу людської діяльності й техногенному впливу, у Європі вже не збереглося. В 1985 році заповідник був включений у список біосферних. Через десять років, за рішенням ЮНЕСКО, Печоро-Іличський заповідник з охоронною й буферною зонами й національний парк «Югид-Ва», об'єднані під загальною назвою «Незаймані ліси Комі», були внесені в перелік об'єктів Всесвітньої культурної і природної спадщини.

Водні ресурси

[ред. | ред. код]

Річки

[ред. | ред. код]

Основні річки:

Озера

[ред. | ред. код]

Великі озера:

Корисні копалини

[ред. | ред. код]

На території республіки видобувають вугілля, нафту, природний газ, золото і алмази.

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат на більшій частині території помірно континентальний з тривалою, досить суворою зимою і коротким, порівняно теплим літом. Середня температура січня −17 °C на південному заході, до −20 °C на північному сході, липня відповідно від +15 °C до +11 °C. Опадів від 700 до 1500 мм (у горах) на рік.

Природа

[ред. | ред. код]

Велика частина території Комі розташована у зоні тайги. Ґрунти переважно підзолистого типу. Ліси займають близько 70 % території, переважає ялина, сосна, зустрічаються кедр, ялиця, модрина. До півночі від полярного кола тайга змінюється лісотундрою з ялиново-березовим рідколіссям, верховими болотами і тундрою з різнотравно-осоковими й єрниково-вербно-моховими асоціаціями на ґрунтах тундрового типу.

У Комі збереглися: ведмідь бурий, лось, куниця лісова, лисиця руда, песець, вивірка лісова, заєць білий. З птахів — тетерев, глухар, качка, рябчик, біла куріпка (на півночі) тощо.

Історія

[ред. | ред. код]

Населення

[ред. | ред. код]

Загальні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Населення — 714 785 осіб (2025)[2]
  • Щільність населення — 1,72 осіб/км² (2025)
  • Питома вага міського населення — 79,67 % (2022)[3]
  • Природний рух населення, на 1000 осіб: −4,3 (2020)[4]
    • Народжуваність, на 1000 осіб: 9,3 (2020)[4]
    • Смертність, на 1000 осіб: 13,6 (2020)[4]
  • Середнє число дітей на одну жінку — 1,492 (2025)[5]
  • Середня очікувана тривалість життя, років: 68,32 (чоловіки — 63,53; жінки — 73,13) (2021)[6]
  • Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1119 (2019)[7]

Етнічний склад населення

[ред. | ред. код]
Етнічна мапа Республіки Комі (переписи 2002 та 2010 рр.)
Етнічний склад населення Республіки Комі
Етнос 1926[8] 1939[9] 1959[10] 1979 1989[11] 2002[12] 2010[13] 2021[14]
Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб %
Росіяни 13 731 6,6 70 226 22,0 389 995 48,4 629 523 56,7 721 780 57,7 607 021 59,9 555 963 65,1 398 547 69,7
Комі 191 245 92,3 231 301 72,5 245 074 30,4 280 798 25,3 291 542 23,3 256 464 25,3 202 348 23,7 127 350 22,3
Українці 34 0,0 6 010 1,9 80 132 9,9 94 154 8,5 104 170 8,3 62 115 6,1 36 082 4,2 11 041 1,9
Татари 32 0,0 709 0,2 8 459 1,0 17 836 1,6 25 980 2,1 15 680 1,5 10 779 1,3 4 083 0,7
Білоруси 11 0,0 3 323 1,0 22 339 2,8 24 763 2,2 26 730 2,1 15 212 1,5 8 859 1,0 2 639 0,5
Німці 15 0,0 2 617 0,8 19 805 2,5 13 339 1,2 12 866 1,0 9 246 0,9 5 441 0,6 1 984 0,3
Інші 2 192 1,1 4 756 1,5 40 352 5,0 49 948 4,5 67 765 5,4 47 236 4,7 34 831 4,1 24 039 4,6
Не вказали етнос 54 — 54 — 43 — 14 — 5 700 — 46 886 — 168 170 —

Українці в Республіці Комі

[ред. | ред. код]
Розселення українців у Республіці Комі (переписи 2002 та 2010 рр.)

За даними перепису 2020—2021 років 11 041 особа (1,93 % серед тих, хто вказав національну приналежність, та 1,50 % серед усього населення) вказала себе українцями. З них 9 307 осіб (2,27 % / 1,63 %) проживали у міській місцевості, 1 734 особи (1,07 % / 1,04 %) — у сільській[15].

Мовний склад населення

[ред. | ред. код]

Рідна мова

[ред. | ред. код]
Рідні мови адміністративних одиниць Республіки Комі (2021)[16][17]
Адміністративна одиниця Російська Комі Українська
Осіб % Осіб % Осіб %
Сиктивкарський міський округ 153 467 89,98 14 190 8,32 579 0,34
Воркутинський міський округ 38 122 93,18 258 0,63 397 0,97
Вуктильський міський округ 8 498 92,50 354 3,85 128 1,39
Інтинський міський округ 15 124 87,74 1 528 8,86 187 1,08
Усінський міський округ 18 090 73,94 3 791 15,50 317 1,30
Ухтинський міський округ 66 587 94,53 2 008 2,85 380 0,54
Іжемський район 2 774 16,96 13 522 82,68 25 0,15
Княжпогостський район 12 759 90,92 853 6,08 83 0,59
Койгородський район 5 954 79,19 1 498 19,92 13 0,17
Корткероський район 9 009 48,11 9 578 51,15 32 0,17
Печорський район 28 584 91,69 1 871 6,00 267 0,86
Прилузький район 10 695 60,11 6 836 38,42 67 0,38
Сиктивдинський район 14 620 74,35 4 806 24,44 66 0,34
Сисольський район 6 126 51,83 5 538 46,85 36 0,30
Сосногорський район 27 311 94,33 1 087 3,75 159 0,55
Троїцько-Печорський район 8 562 84,77 1 336 13,23 77 0,76
Удорський район 7 357 59,27 4 640 37,38 90 0,73
Усть-Вимський район 19 280 83,80 3 119 13,56 163 0,71
Усть-Куломський район 7 346 32,73 14 904 66,41 44 0,20
Усть-Цилемський район 10 334 97,24 244 2,30 16 0,15
Республіка Комі 470 599 81,50 91 961 15,93 3 126 0,54

Вільне володіння мовами

[ред. | ред. код]

Володіння мовами в Республіці Комі за даними перепису 2020—2021 років (мови, володіння якими вказали 0,1 % або більше від кількості тих, хто вказав володіння будь-якою мовою)[18]:

Мова Все
населення		 Міське
населення		 Сільське
населення
Кількість
осіб		 % від тих,
хто вказав володіння
мовою / % від усього
населення
 Кількість
осіб		 % від тих,
хто вказав володіння
мовою / % від усього
населення
 Кількість
осіб		 % від тих,
хто вказав володіння
мовою / % від усього
населення
Російська 587 095 99,73 % / 79,57 % 424 414 99,82 % / 74,25 % 162 681 99,48 % / 97,84 %
Комі 101 626 17,26 % / 13,77 % 27 028 6,36 % / 4,73 % 74 598 45,62 % / 44,86 %
Англійська 25 211 4,28 % / 3,42 % 22 334 5,25 % / 3,91 % 2877 1,76 % / 1,73 %
Українська 6734 1,14 % / 0,91 % 5683 1,34 % / 0,99 % 1051 0,64 % / 0,63 %
Німецька 5427 0,92 % / 0,74 % 4466 1,05 % / 0,78 % 961 0,59 % / 0,58 %
Азербайджанська 1871 0,32 % / 0,25 % 1714 0,40 % / 0,30 % 157 0,10 % / 0,09 %
Татарська 1732 0,29 % / 0,23 % 1575 0,37 % / 0,28 % 157 0,10 % / 0,09 %
Французька 1446 0,25 % / 0,20 % 1187 0,28 % / 0,21 % 259 0,16 % / 0,16 %
Чуваська 746 0,13 % / 0,10 % 585 0,14 % / 0,10 % 161 0,10 % / 0,10 %
Молдовська 728 0,12 % / 0,10 % 434 0,10 % / 0,08 % 294 0,18 % / 0,18 %
Киргизька 721 0,12 % / 0,10 % 713 0,17 % / 0,12 % 8 0,00 % / 0,00 %
Білоруська 670 0,11 % / 0,09 % 563 0,13 % / 0,10 % 107 0,07 % / 0,06 %
Російська жестова мова[ru] 593 0,10 % / 0,08 % 476 0,11 % / 0,08 % 117 0,07 % / 0,07 %
Вказали
володіння мовою		 588 709 100,00 % / 79,79 % 425 171 100,00 % / 74,39 % 163 538 100,00 % / 98,35 %
Не вказали
володіння мовами		 149 144 — % / 20,21 % 146 407 — % / 25,61 % 2737 — % / 1,65 %
Разом 737 853 — % / 100,00 % 571 578 — % / 100,00 % 166 275 — % / 100,00 %

Про використання української мови в повсякденному житті заявили 2 607 осіб, з яких 2 230 осіб проживали у міській місцевості, 377 осіб — у сільській[18].

Адміністративно-територіальний поділ

[ред. | ред. код]
Район, міський округ Площа,
км²		 Населення,
осіб (1989)		 Населення,
осіб (2002)		 Населення,
осіб (2010)		 Населення,
осіб (2019)		 Центр Поселення Населені
пункти
Іжемський район 18512,68 23149 21511 18771 17129 Іжма 10 34
Княжпогостський район 24600,91 39307 29687 23432 18716 Ємва 9 47
Койгородський район 9743,22 11114 10020 8431 7332 Койгородок 7 21
Корткероський район 19853,44 24571 23642 19658 18071 Корткерос 18 53
Печорський район 29079,44 86888 66291 57364 49744 Печора 7 32
Прилузький район 13297,10 27968 24762 20737 16916 Об'ячево 12 88
Сиктивдинський район 7548,74 25460 24226 22660 24392 Вильгорт 13 49
Сисольський район 6187,56 19560 16894 13956 12541 Візінга 11 79
Сосногорський район 16622,60 60630 52486 46775 42939 Сосногорськ 3 19
Троїцько-Печорський район 40073,59 23733 17610 13817 10886 Троїцько-Печорськ 11 32
Удорський район 34566,86 24832 25083 20400 17153 Кослан 14 55
Усть-Вимський район 4804,46 42941 34000 29474 25377 Айкіно 12 53
Усть-Куломський район 25987,51 37263 32146 26858 23769 Усть-Кулом 20 63
Усть-Цилемський район 42610,60 16380 15408 13036 11166 Усть-Цильма 11 37
Воркутинський міський округ 21963,49 211600 134172 95854 74756 Воркута 6 16
Вуктильський міський округ 22684,94 28398 18349 14873 11494 Вуктил 5 11
Інтинський міський округ 31063,48 70115 46411 35181 27569 Інта 7 23
Сиктивкарський міський округ 745,56 234903 245768 250874 260345 Сиктивкар 4 7
Усінський міський округ 30927,82 68467 52845 47229 43691 Усінськ 8 20
Ухтинський міський округ 13573,02 142189 127362 121701 116249 Ухта 8 18
№ Населений пункт 1989 2002 2010 2025
1 Сиктивкар 231 673 230 011 253 006 219 094
2 Ухта 112 876 103 340 99 591 77 164
3 Воркута 121 270 87 457 70 548 55 702
4 Печора 65 666 48 700 43 105 33 766
5 Усінськ 47 419 45 358 40 827 31 192
6 Сосногорськ 30 330 29 587 27 757 21 671
7 Інта 61 798 41 217 32 080 18 737
8 Ємва 18 061 16 739 14 570 10 525
9 Вильгорт 8 943 10 211 10 289 10 746
Найчисельніші населені пункти Республіки Комі

Влада

[ред. | ред. код]

Економіка

[ред. | ред. код]

Промисловість

[ред. | ред. код]

Провідні галузі промисловості: паливна (вугільна, нафтова і газова), лісова, деревообробна (ділова деревина, клейова фанера, пиломатеріали), меблева і целюлозно-паперова (понад 1/7 російського виробництва паперу). Розвинуте виробництво будматеріалів, машинобудування і металообробка (лісозаготівельна техніка, устаткування для вуглевидобутку), харчова і легка (близько 1/2 російських нетканих матеріалів, швейні вироби, взуття, замша) промисловість. Видобуток кам'яного вугілля (Печорський вугільний басейн), нафти (ВО «Комінафта»; Тімано-Печорський нафтогазоносний басейн) і газу (найбільше родовище — Вуктильське), золота, марганцевих і титанових руд, п'єзооптичної сировини (п'єзокварц, оптичний флюорит), виробних і кольорових каменів (агат, нефрит).

Сільське господарство

[ред. | ред. код]

Сільське господарство має осередковий характер. Провідна галузь — тваринництво, переважно м'ясомолочне скотарство, у приміських зонах — свинарство і птахівництво. Розводять також коней, овець. У північних районах — оленярство, хутровий промисел.

Культура

[ред. | ред. код]

Відомі уродженці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В.І. Адамовський. Депортація українського селянства в період колективізації (кінець 20-х – перша половина 30-х років ХХ ст.) (PDF) // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. — 2008. — Вип. 1. — С. 163. — ISSN 2309-8074.
  2. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат. 29 квітня 2025.
  3. ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.). Федеральная служба государственной статистики.
  4. 1 2 3 Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
  5. ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет).
  6. ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
  7. ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
  8. ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. Национальный состав населения по регионам России: Коми (Зырянская) АО. Демоскоп. 15 липня 2012.
  9. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения по регионам России: Коми АССР. Демоскоп. 15 липня 2012.
  10. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Коми АССР. Демоскоп. 15 липня 2012.
  11. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России: Коми АССР. Демоскоп. 15 липня 2012.
  12. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. 21 квітня 2013.
  13. ↑ Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года. 15 липня 2012.
  14. ↑ Итоги Всероссийской переписи населения 2020 года. Том 5. Национальный состав и владение языками. 5.3. Национальный состав населения. 8 листопада 2023.
  15. ↑ Том 5. «Национальный состав и владение языками». Таблица 1. Национальный состав населения. Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 31 грудня 2022.
  16. ↑ Население по родному языку. Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Республике Коми.
  17. ↑ Частка врахована серед тих, хто вказав рідну мову
  18. 1 2 Том 5. «Национальный состав и владение языками». Таблица 4. Владение языками и использование языков населением. Архів оригіналу за 31 грудня 2022. Процитовано 31 грудня 2022.

Література

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Деревянные часовни Русского Севера (Республика Карелия, Республика Коми, Архангельская область, Вологодская область). Иллюстрированный перечень. — М. : Институт Наследия, 2005. — 224 с.
  • (рос.) Республика Коми: Энциклопедия. [в 3-х тт.]. — Сыктывкар : Коми книжное изд-во, 1997–2000.
  • (рос.) Народное искусство Коми. — Сыктывкар : Министерство культуры Коми Республики, 1993. — 190 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Республіка_Комі&oldid=48948832