Крушельницька Соломія Амвросіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Соломія Крушельницька)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соломія Крушельницька
Соломія Крушельницька
Solomiya Krushelnytska.jpg
Народилася 23 вересня 1872(1872-09-23)
с. Білявинці, нині Бучацька ОТГ, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Померла 16 листопада 1952(1952-11-16) (80 років)
Львів, нині Україна
Поховання
Національність українка
Громадянство Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Flag of the USSR (1936-1955).svg СРСР
Діяльність оперна співачка, педагогиня
Alma mater Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Заклад Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Чоловік Чезаре Річчоні
Батьки Крушельницький Амвросій Васильович
Брати / сестри Крушельницький Антін Амвросійович, Крушельницька Емілія Амвросіївна і Крушельницька Ганна Амвросіївна
Нагороди та премії
1951 Заслужений діяч мистецтв УРСР

CMNS: Соломія Крушельницька у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Соломі́я Амвро́сіївна Крушельни́цька (23 вересня 1872(18720923), Білявинці, Бучацький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Бучацька ОТГ, Чортківський район, Тернопільська область, Україна — 16 листопада 1952, Львів, Українська РСР) — українська оперна співачка, педагогиня. За життя визнавана найвидатнішою співачкою світу.[4] Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» XX століття. Співати з Крушельницькою на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Родина Крушельницьких, поч. 1900-х рр. Стоять: Володимир та Соломія. Сидять у центрі: батьки Теодора, о. Амвросій. Нижче: Олена з донькою Марією-Соломією, Марія, Емілія, Анна.

Народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинці, в сім'ї греко-католицького священника о. Амвросія Крушельницького[6] та його дружини Теодори Марії (1844—1907[7]), дочки священника УГКЦ, громадського діяча, письменника о. Григорія Савчинського, одного з перших зачинателів віршованої байки на Галичині[8]. Походить зі шляхетного і старовинного українського роду Крушельницьких гербу Сас[9]. Сім'я кілька разів переїжджала: спочатку до Осівців, потім — Старих Петликівців, деякий час сім'я жила в передгір'ях Східних Бескид — у селі Тисові біля Болехова. 1878 року вони перебралися до села Біла поблизу Тернополя, де осіли. Сестри Ганна і Емілія також були співачками.

Про дитячі роки Соломії Крушельницької згадує Марія Михайлівна Цибульська, знайома родини:

У нас пам'ятають молоду Соломію, як вона вечорами співала в гурті дівчат десь у садку чи на майдані. Вже тоді голос її був сильний, гарний і дуже відрізнявся від інших.

Уже в дитинстві Соломія знала дуже багато народних пісень, які вивчала безпосередньо від селян[10].

Навчання в Тернополі[ред. | ред. код]

Співати почала з юних років. Навчалася в Тернопільській школі товариства «Приятелі музики»[11]. Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській класичній гімназії, в якій складала іспити екстерном. Тут зблизилася з музичним гуртком гімназистів, членом якого був також Денис Січинський — згодом відомий композитор, перший у Галичині професор музики.

1883 року на Шевченківському концерті в Тернополі відбувся перший прилюдний виступ Соломії Крушельницької, яка співала в хорі товариства «Руська бесіда». На одному з концертів цього хору 2 серпня 1885 року був присутній Іван Франко, який разом з українськими, російськими і болгарськими студентами та композитором Остапом Нижанківським, художником і поетом Корнилом Устияновичем мандрував тоді краєм.[джерело?] На концерті був також письменник Павло Думка, родом із сусіднього села Купчинці.

У Тернополі Крушельницька вперше познайомилася з театром. Тут час від часу виступав львівський театр товариства «Руська бесіда», у репертуарі якого були опери Семена Гулака-Артемовського та Миколи Лисенка. Вона мала можливість спостерігати за грою драматичних акторів Філомени Лопатинської, Антоніни Осиповичевої, Степана Яновича, Андрія Мужик-Стечинського, Михайла Ольшанського,[12] Кароліни Клішевської[13].

Львівська консерваторія[ред. | ред. код]

Соломія Крушельницька у 1907 році
Соломія Крушельницька у 1892 році

1891 року Крушельницька вступила до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства.

Високо оцінило здібності молодої співачки керівництво консерваторії:

Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени. Обширної скалі дзвінкий і дуже симпатичний звук її мецо-сопрано, освіта музична, високе почуття краси, принадна поверховість, сценічна постанова, словом всі прикмети, якими обдарувала її природа, заповідають їй в артистичному світі найкращу будучість.

У консерваторії вчилася у професора Валерія Висоцького, який виховав плеяду відомих українських та польських співаків. Під час навчання у консерваторії вперше виступає сольно: 13 квітня 1892 року виконала головну партію в ораторії Г. Ф. Генделя «Месія». 5 червня 1892 року в «Львівському бояні» виконала пісню Миколи Лисенка «Нащо мені чорні брови».

В опері Соломія Крушельницька дебютувала 15 квітня 1893 року партією Леонори в опері італійського композитора Гаетано Доніцетті «Фаворитка» на сцені Львівського міського театру Скарбка. З нею співали знамениті Рудольф Бернгардт[14] та Юліан Єронім[15]. Із великим успіхом пройшли також виступи в ролі Сантуції в «Сільській честі» П. Масканьї.

1893 року Крушельницька закінчила Львівську консерваторію. У її дипломі було написано:

Цей диплом отримує панна Соломія Крушельницька як свідоцтво мистецької освіти, здобутої взірцевою старанністю і надзвичайними успіхами, особливо на публічному конкурсі 24 червня 1893 р., за які була відзначена срібною медаллю…

Оперна сцена[ред. | ред. код]

Ще під час навчання в консерваторії Соломія Крушельницька отримала запрошення від польського Львівського оперного театру, проте вона прагнула української опери, якої на той час не існувало. Співачка вирішила їхати до Італії, щоб продовжити навчання. На це рішення вплинула знаменита італійська співачка Джемма Беллінчоні, яка в той час гастролювала у Львові. Вона порадила їхати до Італії — продовжувати навчання у визнаних майстрів бельканто.

С. Крушельницька в ролі Чіо-Чіо-Сан в опері Д. Пуччіні «Мадам Баттерфляй»

Восени 1893 року Крушельницька їде до Італії, де вчиться у знаменитих Фаусти Креспі (спів; підготувала не одну знамениту співачку, вважала Соломію найздібнішою зі своїх учениць) і професора Конті (драматична гра і міміка).

Доброю школою для Крушельницької було виконання оперних арій на концертах. Так, на концерті музично-драматичної школи «Л'Армонія» вона проспівала арії з опер «Фауст» Ш. Гуно, «Африканка» Д. Меєрбера, «Єврейка» Ф. Галеві. О. Бандрівська так згадує про цей період життя Крушельницької:

Виїхавши на дальші студії до Італії, вона розвинула голос у лірико-драматичне сопрано, вирівняне від найнижчих до найвищих тонів… Її голос захоплював силою звуку, дзвінкістю, соковитістю, оксамитовістю, гнучкістю, досконалою вокальною дикцією, віртуозною технікою, благородним тембром, далекозвучністю, ліризмом і драматизмом…

З 1894 року Крушельницька виступає в театрах Львова, завойовуючи симпатії авдиторії.

У другій половині 1890-х років починає тріумфально виступати на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх «Аїда», «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Страшний двір» С. Монюшка, «Африканка» Д. Меєрбера, «Манон Леско» і «Чіо-Чіо-Сан» Дж. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, «Електра» Р. Штрауса, «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» П. Чайковського та інших.

Славу Крушельницька здобула на варшавській та краківській сценах, виступаючи кілька сезонів поспіль в операх польського композитора Станіслава Монюшка. Коли вона співала на краківській сцені в опері Вагнера, в цей час у місті, як зазначає Ігор Шаров, навчався письменник Василь Стефаник, що писав до Вацлава Морачевського: «…Я тепер у свіжім світі — за кулісами. Співає в тутешній опері Крушельницька, наша землячка … має прегарні голосниці в горлі і розумне лице».

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Арія Чіо-Чіо-сан у виконанні Крушельницької, запис 1909 року

1910 року Крушельницька одружилася з відомим італійським адвокатом, мером міста В'яреджо Чезаре Річчоні — тонким знавцем музики, ерудованим аристократом, в одному з храмів Буенос-Айреса. Оселилися у В'яреджо, де вона купила віллу, яку назвала «Саломеа»[16].

1920 року Крушельницька в зеніті слави покидає оперну сцену, виступивши востаннє у неапольському театрі в улюблених операх «Лорелея» і «Лоенгрін».

Далі присвятила себе камерній концертній діяльності, пісні виконувала вісьмома мовами. Гастролювала Україною, Європою, Америкою. Протягом 18941923 років майже щороку виступала з концертами у Львові, Тернополі, Стрию, Бережанах, Збаражі, Чернівцях та інших містах Галичини. Міцно дружила з І. Франком, М. Павликом, Ольгою Кобилянською, М. Лисенком, Д. Січинським та багатьма іншими культурними діячами Галичини і Наддніпрянщини.

Серед партнерів на сцені, з якими працювала Крушельницька, були:  Жаном Димитреску, Кремоніні, Росселіні, Кастеляно та інші.[17]

Особливе місце у творчості Крушельницької займали концерти, присвячені пам'яті Шевченка та Франка. Для участі в них вона часто приїжджала до Західної України.

В січні 1928 р. Соломія Крушельницька на запрошення «Союзу українок» Америки прибула в Нью-Йорк. На пристані її зустріли з квітами з синьо-жовтою стрічкою представники товариства. Взагалі тернополянка була першою українською оперною співачкою, яка відвідала з гастрольним туром США та Канаду.

4 лютого в концертному залі «Мекка Темпл» відбувся її перший виступ. Соломія співала шедеври світової музики і українські пісні. Газета «Америка» написала: «Публіка була дуже одушевлена, бо такого концерту українських творів в нас ще не було». Також були такі слова: «…серед зими весна до нас прибула. І серед холоду і снігу в душах наших потепліло, стопився лід, зазеленіло, запахло квітами. […] Так почував себе кождий, що вислухав концерт п. Крушельницької». Після концерту була святкова вечеря, де всі присутні могли поспілкуватися з Соломією в сердечній обстановці. Вечір завершився співом пісні «Многая літа» та «Ще не вмерла Україна».

4 березня Крушельницька дала ще 2 концерти. Один на Шевченківському концерті в Стайвесент-гайскул. Тут ще виступали хор «Бандурист», камерний ансамбль імені М. Леонтовича, співак П. Ординський, музикант Р. Придаткевич. А другий в Українському робітничому домі, де її прийшло послухати 1500 глядачів. Співала світові твори й українські народні пісні «Весільні співанки», «Через сад-виноград», «Вівці мої, вівці» та інші. Від зворушення в людей блищали сльози на очах. Поет М. Тарновський написав пізніше: «Вона хотіла, щоб її почули ті, українці, які покинули свої рідні домівки і їхали світ за очі». А тому «її щирими оплесками вітали»[18].

1929 року в Римі відбувся останній гастрольний концерт Соломії Крушельницької.

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

1938 року помирає чоловік. У серпні 1939 року Крушельницька відвідала Галичину і через початок Другої світової війни не змогла повернутися до Італії. Після приєднання в листопаді 1939 року Західної України до СРСР нова влада націоналізувала будинок мисткині, залишивши їй тільки чотирикімнатну квартиру, в якій вона жила із сестрою Ганною. Під час німецької окупації Львова співачка дуже бідувала, тому давала приватні уроки вокалу.

У післявоєнний період Крушельницька почала працювати у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Однак її викладацька діяльність, ледь почавшись, мало не завершилася. Під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» їй інкримінували відсутність консерваторського диплома, який пізніше знайшли у фондах міського історичного музею.

Мешкаючи й викладаючи в Радянській Україні, Крушельницька, незважаючи на численні звернення, довгий час не могла отримати радянського громадянства, залишаючись підданою Італії. Нарешті, написавши заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі, вона стала громадянкою СРСР. Віллу відразу продали, компенсувавши власниці мізерну частину від її вартості.

1951 року Соломії Крушельницькій присвоїли звання Заслуженої діячки мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року вона нарешті отримала звання професорки.

Востаннє співала у Львівській філармонії 1949 року, в 77-річному віці. Мало хто знав, що на той час співачка вже хворіла раком горла.

Соломія Крушельницька померла 16 листопада 1952 року. Похована у Львові на Личаківському цвинтарі поруч із могилою друга та наставника — Івана Франка.

Дискографія[ред. | ред. код]

На сьогодні відомо про 38 творів, записаних Соломією Крушельницькою, з яких 15 - це обробки українських народних пісень[19].


Запис Рік Лейбл Мова Супр.
Дж. Пуччіні. Арія «Vissi d'arte» з опери «Тоска» 1902 GCR it ф-но
Е. Гріг. Пісня Сольвейг 1902 GCR pl* ф-но
Ф. Каранта. «Lasciali dir tu m ami». 1902 GCR it ф-но
C. Монюшко. «Zbudzić się z łudnych snów» з опери «Графиня». 1902 GCR pl ф-но
С. Монюшко. Арія Гальки. 1903 GCR pl ф-но
І. Я. Падеревський «Piosnka dudarza» op.18 №3 1903 GCR pl ф-но
А. Каталані. Арія «Ne andrò lontana» з опери «Валлі» 1906 Ft it ф-но
А. Бойто. Арія «L'altra notte» з опери «Мефістофіль» 1906 Ft it ф-но
Дж. Верді. Арія «Pace mio dio» з опери «Сила долі» 1906 Ft it ф-но
Ф. П. Тості Ti rivedrò...!  1906 Ft it ф-но
Е. Оддоне. "Capelli d’oro". 1906 Ft it ф-но
А. Каталані. Арія «Da che tutta» з опери «Лорелея» 1906/09? Ft it орк.
Дж. Пуччіні. Арія «Un bel di vedremo» з опери «Чіо Чіо Сан» 1906/09? Ft it орк.
Ф. Чілеа. Арія Io son l'umile ancella з опери «Адріана Лекуврер» 1906 Ft it ф-но
Р. Ан. «Si mes vers avaient des ailes» 1906 Ft fr ?
Ф. Каранта. Si dice 1906 Ft it ?
Дж. Верді. Арія «Ritorna vincitor» з опери «Аїда». 1907 Ft it орк.
Р. Вагнер. Арія «Ho jo to ho» з опери «Валькірія»  1912 Ft it* орк.
Р. Вагнер. Арія «Tanto Fu Triste» з опери «Валькірія» ‎ 1912 Ft it* орк.
Ф. Чілеа. Арія «Poveri Fiori» з опери «Адріана Лекуврер» 1912 Ft it орк.
Дж. Мейєрбер. Арія «Di qui si vede il mar...» з опери «Африканка» 1912/09? Ft it* орк.
«Ой, летіли білі гуси»‎ 1927 С uk орк.
«Ой, де ти ідеш, де ти поідеш» 1928 С uk ф-но
«Через сад виноград» 1928 С uk орк.
«Вівці мої вівці» 1928 С uk орк.
«Вівці мої вівці» (обробка – Р. Сімович) 1951 Л uk ф-но
«Зажурилась Бідна Дівчинонька» (обробка – С. Людкевич) 1951 Л uk ф-но
«Закувала Зозуленька» (обробка – А. Штогаренко) 1951 Л uk ф-но
«Катерино, засвіти-нo» (обробка – Р. Сімович) 1951 Л uk ф-но
«Ой, гиля білі гуси» (обробка – А. Солтис) 1951 Л uk ф-но
«Ой є в лузі калина» (обробка – М. Колесса) 1951 Л uk ф-но
«Ой, зацвіла червона калина» (обробка – Б. Лятошинський) 1951 Л uk ф-но
«Ой попід гай зелененький брала вдова льон дрібненький» (обробка – Л. Ревуцький) 1951 Л uk ф-но
«Ой, там на горі малювали малярі» (обробка – Я. Ярославенко) 1951 Л uk ф-но
«Про ніженьки» (обробка – C. Людкевич) 1951 Л uk ф-но
«Родимий Краю» (обробка – В. Матюк) 1951 Л uk ф-но

Пам'ять[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]
  • У Дзеркальному залі Львівського театру опери й балету встановлено бронзовий пам'ятник Соломії Крушельницькій скульптора Ярослава Скакуна. 8 жовтня 2008 року в залі театру «Ла Скала» встановлено скульптурний портрет Крушельницької цього ж автора[20]. Скульптурні портрети співачки створили Лука Біганич (погруддя 1970 року[21] і медаль, не пізніше 1974[22]), Василь Власов (два портрети від 1959 і 1960 років)[23], Євген Дзиндра, Ярослав Мотика, Василь Одрехівський, Еммануїл Мисько (Львів), О. Пасіка (Київ).
  • 2010 року відкрито пам'ятник С. А. Крушельницькій на бульварі Тараса Шевченка в центрі Тернополя.
  • 21 липня 2012 року, в італійському містечку Торре-дель-Лаго, біля м. Віареджо, де протягом липня-серпня 2012 року проходить 58-й оперний фестиваль «Пуччіні», відбулося урочисте відкриття бронзового погруддя Соломії Крушельницької (скульптор Руслан Іваницький). Ініціатива встановлення погруддя належить Посольству України в Італії, Міськраді Віареджо, фундації «Фестиваль Пуччіні» та здійснено за підтримки фундації «Сімонетта Пуччіні», УГКЦ в Італії.[24]

Фільми:[ред. | ред. код]

художній[ред. | ред. код]

документальні[ред. | ред. код]

вистави[ред. | ред. код]

  • 1995 року відбулася прем'єра вистави «Соломія Крушельницька» (автор Б. Мельничук, І. Ляховський) у Тернопільському обласному драматичному театрі (нині академічний театр).
  • 18 березня 2006 року на сцені Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької відбулася прем'єра балету Мирослава Скорика «Повернення Баттерфляй», що базується на фактах з життя Соломії Крушельницької. В балеті використовується музика Джакомо Пуччіні.

конкурси[ред. | ред. код]

книжки[ред. | ред. код]

Олександр Балабко. Кімоно для Баттерфляй. Із життя Соломії Крушельницької. Роман. Чернівці: Букрек, 2022. 320 с.: іл.

монета[ред. | ред. код]


Світлини[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

17 лютого 1904 року в міланському театрі «Ла Скала» Джакомо Пуччіні представив свою нову оперу «Мадам Баттерфляй». Ще ніколи композитор не був так упевнений в успіху… але глядачі оперу обурено освистали. Славетний маестро почувався розчавленим. Друзі вмовили Пуччіні переробити свій твір, а на головну партію запросити Соломію Крушельницьку. 29 травня — на сцені театру «Ґранде» в Брешії відбулася прем'єра оновленої «Мадам Баттерфляй», цього разу — тріумфальна. Публіка сімнадцять разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави, зворушений і вдячний, Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

Відео про Соломію[ред. | ред. код]

Валерія Врублевська. "Соломія Крушельницька" (роман-біографія). Уривки (аудіо): https://www.youtube.com/watch?v=gbM0JkcltIg

СОЛОМІЯ КРУШЕЛЬНИЦЬКА | Програма"Велич особистості" | 2016 (ВІДЕО)

"Відомі львів'яни". Соломія Крушельницька: https://www.youtube.com/watch?v=d4TkNRFAGDM

Соломія Крушельницька - about ukrainian soprano Solomiya Krushelnytska: https://www.youtube.com/watch?v=zfXCu6uu3WY

Зроблено в Україні. Соломія Крушельницька: https://www.youtube.com/watch?v=b3dEtOaPrCo

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. OCLC. VIAF (Virtual International Authority File)[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Личаківський некрополь — С. 149.
  4. Solomiya Krushelnytska. Voice that belongs to the mankind. See You In Ukraine. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 20 липня 2016. 
  5. Найвідоміші жінки давньої та сучасної України [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.].
  6. Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — С. 245. — ISBN 978-966-457-087-6.
  7. Григорій Савчинський. Звенигород / упорядник П. Медведик… — С. 11.
  8. Теодора Марія Савчинська (Крушельницька) нар. 1844 пом. 1907 [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.][неавторитетне джерело]
  9. Кобилянський А., Комарницький С. Саси в українській культурі: З історії української шляхти // Універсум. — 2006. — № 5/8. — С. 64—66.
  10. Бандрівська О. К. — спогади про С. Крушельницьку.
  11. Медведик П., Щербак Л. Крушельницька Соломія Амвросіївна… — С. 253.
  12. Пилипчук Р. Я. Ольшанський Михайло [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  13. Паламарчук О. Р. Клішевська Кароліна [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — С. 345. — ISBN 978-966-02-6814-2.
  14. [про Рудольфа Бернгардта ((пол.)). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 30 листопада 2017.  про Рудольфа Бернгардта ((пол.))]
  15. [Згадка про Юліана Єроніма ((пол.)). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 30 листопада 2017.  Згадка про Юліана Єроніма ((пол.))]
  16. Solomija Krušelnycka a Cesare Riccioni. Foto [Архівовано 15 березня 2017 у Wayback Machine.].
  17. Соломія Крушельницька: життя, творчість та гастролі у країни Європи й Америки - ternopilski.info (укр.). 17 червня 2022. Процитовано 24 червня 2022. 
  18. Тріумфальний тур в США та Канаду тернополянки Соломії Крушельницької - iternopolyanyn.com (укр.). 19 липня 2022. Процитовано 28 липня 2022. 
  19. Бондаренко А. Дискографія Соломії Крушельницької в мережі Інтернет // Матеріали науково-практичної інтернет-конференції «Соломія Крушельницька — королева світової оперної сцени (до 150-річчя з дня народження)». Київ: КНУКіМ, 2022. с. 65-70
  20. Труш Н. Міжнародні контакти Львівської опери // Просценіум. — 2008. — № 3 (22). — С. 97—98.
  21. Художники Львова. Проспект виставки. — Львів, 1970. — С. 23.
  22. Жовтень. — 1974. — № 9. — С. 78.
  23. Художники радянської Львівщини. — Львів, 1980. — С. 36.
  24. Сторінка УГКЦ за 23.07.2012. Архів оригіналу за 25 січня 2009. Процитовано 24 липня 2012. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Абліцов В. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
  • Антонюк В. Соломія, гідна легенди про себе // Урядовий кур'єр. — № 219. — К., 2002.
  • Вони прославили наш край: Бібліографічний посібник. — Т., 2002.
  • Врублевська Валерія. Соломія Крушельницька. Роман-біографія. К., 1986. Ел.ресурс: https://shron1.chtyvo.org.ua/Vrublevska_Valeriya/Solomiia_Krushelnytska.pdf?
  • Головащенко М. Соломія Крушельницька в «Ла Скала» // Музика. — 1978. — № 5.
  • Головащенко М. Чарівниця співу // Музика. — 1973. — № 4.
  • Деркач І. Шлях трояндами стелився // Вітчизна. — 1958. — № 9.
  • Дитячі роки Соломії описані в книзі «Ірина Хомин про Карла Гаусса, Астрід Ліндгрен, Ніколо Паганіні, Каміллу Клодель, Ван Гога, Соломію Крушельницьку» / І. Хомин. — К. : Грані-Т, 2008. — 135 с. — (Життя видатних дітей). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-465-165-0.
  • Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 212.
  • Загайкевич М. Великій артистці // Музика. — 1980. — № 4.
  • Зелінський О. Безсмертя співу // Жовтень. — 1973. — № 9.
  • Кортопассі Р. «Мадам Батерфляй» — тріумф Соломії Крушельницької // Музика. — 1973. — № 4.
  • Людкевич С. Геніальна артистка // Рад. культура. — 1958. — 25 верес.
  • Медведик П. (упорядник). Григорій Савчинський. Звенигород. Ліричні поезії, віршовані гуморески, казки, притчі і байки, прозові твори. — Тернопіль, 1993. — 90 с.
  • Медведик П., Щербак Л. Крушельницька Соломія Амвросіївна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 253–254. — ISBN 966-528-199-2.
  • Сбрана Л. Українка рятує «Чіо-Чіо-сан» // Радянська культура. — 1963. — 26 трав.
  • Славетна співачка: Спогади і статті. — Львів, 1956.
  • Ігор Шаров. «100 видатних імен України».- К.: АртЕк, 2004. [Архівовано 31 березня 2018 у Wayback Machine.] ISBN 966-505-218-7
  • Соломія Крушельницька. Міста і слава / Авт.-упоряд. Г. Тихобаєва, І. Криворучка. — Львів : Апріорі, 2009. — 167 c. : ілюстр. + CD.
  • Соломія Крушельницька: Спогади. Матеріали. Листи. — Ч. 1—2. — К., 1978.
  • Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів. [Статті  та матеріали]. — Тернопіль : Джура, 2008. — 392 с. — ISBN 978‐966‐8650‐85‐7.
  • Тихобаєва Г. Крушельницька Соломія // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 664—665. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  • Фільц Б. Крушельницька Соломія Амвросіївна [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 424. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  • Гай А. Судьба, похожая на легенду // Сов. культура. — 1980. — 20 трав.(рос.)
  • Герета Й. Музей С. Крушельницкой: Очерк-путеводитель. — Львів, 1978. (рос.)
  • Павлишин С. Замечательная украинская певица //Сов. музыка. — 1959. — № 2. (рос.)
  • Теплицкий К. Кого выбирает судьба // Сов. культура. — 1983. — 20 верес.(рос.)
    • Коляда І. Соломія Крушельницька / І. Коляда. — Харків: Фоліо, 2020. — 121 с. — (Знамениті українці). — ISBN 978-966-03-8838-3

Посилання[ред. | ред. код]