Лірична проза
Лірична проза — стилістичний різновид прози; проза з ослабленою фабулою, підвищено-емоційним ладом мови, переважаючим авторським «я», аж до інтонацій авторської сповіді. У творах цього жанру приватне, суб'єктивне начало виступає основою художнього втілення дійсності. Композиційні форми ліричної прози: епістолярна, щоденникова, автобіографічна, подорож, есе. Відомі твори в цьому жанрі І. О. Буніна, К. Г. Паустовського, В. О. Солоухіна, Антуана де Сент-Екзюпері. Також звертались до цього жанру Юрій Яновський («Чотири шаблі», «Вершники»), Олександр Довженко («Зачарована Десна»), Олесь Гончар («Тронка»).
Посилання[ред. | ред. код]
- Лірична проза // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 561-562.
- Лірична проза // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 295. — 634 с.