Кукуруза Павло
| Павло Кукуруза | |
|---|---|
 | |
| Народився | 4 березня 1896 Нова Ушиця |
| Помер | 14 лютого 1978 (81 рік) Міннеаполіс США |
| Поховання | Собор святого Андрія Первозванного (Саут-Баунд-Брук) |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Варшава Ужгород Мюнхен Прага |
| Діяльність | видавець, педагог, редактор, редактор, педагог |
| Галузь | видавнича справа[1], педагогіка[1] і редагування[1] |
| Alma mater | Категорія:Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка |
| Знання мов | українська[1] |
Павло́ Кукуру́за (4 березня 1896, Нова Ушиця, нині Хмельницької області — 14 лютого 1978, Міннеаполіс, США) — український видавець, редактор, педагог.
Життєпис
Павло Кукуруза народився 4 березня 1896 року в Новій Ушиці в родині відомого подільського пасічника. 1917 року закінчив Переяславську гімназію. 1918 року вступив до новоствореного Кам'янець-Подільського державного українського університету.
Навчався і одночасно працював у видавництві Подільського губернського земства. Він організував читальню товариства «Просвіта» та аматорський драматичний гурток в Ушиці. На цей період припадають і перші кроки Кукурузи у видавничій справі. 1918 року в рідному місті видав власним коштом книжку Степана Руданського «Лірика, співомовки та байки» накладом 5 тисяч примірників. Увесь тираж він привіз до Кам'янця-Подільського на продаж. Голова губернського земства та комісар освіти Віктор Приходько, захоплений сміливим вчинком студента, відкупив у нього книги. Заохочений успіхом, Кукуруза здав до друку нові книги, однак не встиг їх видати: у листопаді 1919 року Кам'янцем-Подільським остаточно оволоділи більшовики.
Не сприйнявши більшовицької революції, Павло Кукуруза емігрував спочатку до Варшави, а згодом до Ужгорода. В 1922 році відкрив тут власне видавництво. У вільний від робити час займався бджільництвом, організувавши в Ужгороді товариство «Рій», а при ньому пасіку, яка згодом виросла до 100 сімей і стала показовою. На пасіці діяли практичні курси бджільництва, які за 1925—1926 роки відвідали 800 слухачів.[2]
Упродовж 1923—1926 років за його сприяння видавалися часопис «Підкарпатське пчолярство», місячник «Пчолярство» та підручники для пасічників[3]. Крім того Павло Кукуруза працював у редакції популярного молодіжного журналу «Пчілка»[4]. Протягом міжвоєнного періоду брав участь в багатьох, культурницьких заходах, що проводилися товариством «Просвіта».[5]
Докладав чимало зусиль для редагування методично-педагогічної літератури. Редагував «Літературний листок», що виходив як додаток до газети «Свобода», альманахи та календарі «Просвіти», видав власні праці з природознавства, географії та рослинництва. За його участі упродовж 1923—1938 років видано близько 80 книжок. До того ж Павло Кукуруза був постійним членом керівництва просвітянської бібліотеки та видавництва в Ужгороді. Після Віденського арбітражу,2 листопада 1938 року, брав участь в евакуації українських бібліотек та архіву Крайового уряду з Ужгорода до Хуста. В 1939 році був призначений Августином Волошином на посаду державного бібліотекаря й керівника Архіву Карпатської України.
Павло Кукуруза був заарештований угорською владою у березні 1939 року, за участь в національно-визвольних змаганнях закарпатських українців та висланий з території краю. Виїхавши до Чехії, потрапив до рук німеців, які відправили його на примусові роботи поблизу Берліна. Упродовж 1941—1943 років Павло Кукуруза працював технічним редактором в культурно-науковому видавництві Українського національного об'єднання, що знаходилося в Празі. Тут його знову заарештували і вислали до концентраційного табору в Терезієнштадті (1943—1945). Після звільнення переїхав до Мюнхена, де продовжив займатися видавничою справою в Українському технічно-господарському інституті у 1945—1949 роки. У 1949 році емігрував до США і оселився в місті Міннеаполіс штату Міннесота. Похований на українському кладовищі св. Андрія в Бавнд Бруці штату Нью Джерсі.
Джерела та література
- В. В. Ґабор. Кукуруза Павло // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — С. 1229.
- Габор В. Кукуруза Павло // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника. — Т. 4. — Львівська наукова бібліотека, 1998. — С. 150—153.
Примітки
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Галина Медведчук. Бджолярство на Поділлі
- ↑ РОЛЬ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПЕРІОДИКИ 20-30-х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ В УТВЕРДЖЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
- ↑ Ізборник. Павло Кукуруза
- ↑ Відомі діячі доби. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
Посилання
- Галина Медведчук. Бджолярство на Поділлі
- Пакуляк Василь. Життя і заслуги сл. п. Павла Кукурузи // Свобода. — 1978. — 15 червня. — Число 133. — С. 4.
- Зірка Ґрендона-Донська. Св. п. Маруся Кукурузова-Король // Свобода. — 1996. — 18 червня. — Число 115. — С. 3.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |