Зозуля Борис Васильович
 | ||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Борис Васильович Зозуля | |||||||||
| Народження | 24 вересня 1926 | |||||||||
| Токмак, Мелітопольська округа, УРСР | ||||||||||
| Смерть | 9 січня 1999 (72 роки) | |||||||||
| Громадянство |  СРСР Україна
| |||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||
| ||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||
Борис Васильович Зозуля (нар. 24 вересня 1926, Токмак, Мелітопольська округа, УРСР — пом. 9 січня 1999) — радянський футболіст, захисник. Згодом — тренер. Учасник Німецько-радянської війни.
Кар'єра гравця
Мати — Параска Павлівна Зозуля[1].
Навесні 1942 року відправлений в Німеччину, де працював протягом трьох років чорноробом верстатобудівного заводу «Гассе і Вреде» та слюсарем на підприємстві «Нілес». У квітні 1945 року у 18-річному віці став рядовим 523-о полку 171-ї стрілецької дивізії. Брав участь у штурмі Рейхстагу. За бойові заслуги має грамоту від командувача 1-о Білоруського фронту, маршала Радянського Союзу Георгія Жукова та лист подяки за підписом Верховного Головнокомандувача Йосипа Сталіна. Грав у футбол за команду групи радянських військ у Німеччині на позиції нападника[1].
Закінчив Запорізький металургійний технікум імені А. М. Кузьміна та Кримський педагогічний інститут[1].
У 1951 році став гравцем запорізького «Металурга». Разом з командою ставав чемпіоном і володарем Кубку Української РСР 1952 року. У 1953 році «Металург» став брати участь в Першій лізі СРСР. У складі «Металурга» Зозуля грав на позиції півзахисника і провів понад сто матчів у другому за силою дивізіоні Радянського Союзу[1]. Тричі ставав бронзовим призером турніру та одного разу — срібним.
Кар'єра тренера
Після закінчення кар'єри футболіста перейшов на тренерську роботу. Працював тренером групи підготовки при команді майстрів, директором та старшим тренером викладачем СДЮШОР «Металург». У 1965 році команда під його керівництвом завоювала срібні нагороди всесоюзної першості і були визнані найкращою профспілковою та найтехнічнішою командою турніру[1]. Серед його вихованців — Микола Роздобудько, Олександр Спіцин, Олександр Іщенко, Дмитро Дем'яненко та Петро Чилібі[2][3][4][5][6].
Досягнення
Перша ліга СРСР
Срібний призер (3): 1953, 1954, 1956
Бронзовий призер (1): 1958
Чемпіонат УРСР
Чемпіон (1): 1952
.svg){kind=small}
- Кубок УРСР
Володар (1): 1952
Статистика
| Сезон | Клуб | Ліга | Чемпіонат | Кубок | ||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Матчі | Голи | Матчі | Голи | |||
| 1953 | «Металург» (Запоріжжя) | Перша ліга | 10 | 0 | 5 | 2 |
| 1954 | 22 | 2 | 1 | 0 | ||
| 1955 | 27 | 1 | 2 | 0 | ||
| 1956 | 33 | 1 | ||||
| 1957 | 1 | 3 | 1 | |||
| 1958 | 30 | 1 | 1 | 0 | ||
Примітки
- ↑ а б в г д Звеёды запорожского «Металлурга»: Борис Васильевич Зозуля (рос.). pravda.in.ua. 05.03.2015. Процитовано 11 червня 2017.
- ↑ Профіль. ukr-footbal.org.ua. Процитовано 11 червня 2017.
- ↑ Юрий Усатюк. Александр Спицын: «Черноморец» был на голову сильнее «Русенборга» (рос.). chernomorets.com. Процитовано 11 червня 2017.
- ↑ Заслуженный тренер Украины Александр Ищенко: Развитие интеллекта игрока — основной постулат для школы киевского «Динамо» (рос.). Детская футбольная лига. 25.12.2011. Процитовано 11 червня 2017.
- ↑ Профіль на сайті Одеський футбол (рос.)
- ↑ Бывший футболист «Металлурга» Петр Чилиби: «Милиция ставила на нас капканы» (рос.). Индустриальное Запорожье. 11.10.2007. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 11 червня 2017.
Посилання
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль на сайті footbook.ru (рос.)