Зозуля Борис Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Борис Зозуля
Особисті дані
Повне ім'я Борис Васильович Зозуля
Народження 24 вересня 1926(1926-09-24)
  Токмак, Мелітопольська округа, УРСР
Смерть 9 січня 1999(1999-01-09) (72 роки)
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1953—1958 СРСР «Металург» (З) 122 (6)
Звання, нагороди
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Борис Васильович Зозуля (нар. 24 вересня 1926, Токмак, Мелітопольська округа, УРСРпом. 9 січня 1999) — радянський футболіст, захисник. Згодом — тренер. Учасник Німецько-радянської війни.

Кар'єра гравця

Мати — Параска Павлівна Зозуля[1].

Навесні 1942 року відправлений в Німеччину, де працював протягом трьох років чорноробом верстатобудівного заводу «Гассе і Вреде» та слюсарем на підприємстві «Нілес». У квітні 1945 року у 18-річному віці став рядовим 523-о полку 171-ї стрілецької дивізії. Брав участь у штурмі Рейхстагу. За бойові заслуги має грамоту від командувача 1-о Білоруського фронту, маршала Радянського Союзу Георгія Жукова та лист подяки за підписом Верховного Головнокомандувача Йосипа Сталіна. Грав у футбол за команду групи радянських військ у Німеччині на позиції нападника[1].

Закінчив Запорізький металургійний технікум імені А. М. Кузьміна та Кримський педагогічний інститут[1].

У 1951 році став гравцем запорізького «Металурга». Разом з командою ставав чемпіоном і володарем Кубку Української РСР 1952 року. У 1953 році «Металург» став брати участь в Першій лізі СРСР. У складі «Металурга» Зозуля грав на позиції півзахисника і провів понад сто матчів у другому за силою дивізіоні Радянського Союзу[1]. Тричі ставав бронзовим призером турніру та одного разу — срібним.

Кар'єра тренера

Після закінчення кар'єри футболіста перейшов на тренерську роботу. Працював тренером групи підготовки при команді майстрів, директором та старшим тренером викладачем СДЮШОР «Металург». У 1965 році команда під його керівництвом завоювала срібні нагороди всесоюзної першості і були визнані найкращою профспілковою та найтехнічнішою командою турніру[1]. Серед його вихованців — Микола Роздобудько, Олександр Спіцин, Олександр Іщенко, Дмитро Дем'яненко та Петро Чилібі[2][3][4][5][6].

Досягнення

Статистика

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок
Матчі Голи Матчі Голи
1953 «Металург» (Запоріжжя) Перша ліга 10 0 5 2
1954 22 2 1 0
1955 27 1 2 0
1956 33 1
1957 1 3 1
1958 30 1 1 0

Примітки

  1. а б в г д Звеёды запорожского «Металлурга»: Борис Васильевич Зозуля (рос.). pravda.in.ua. 05.03.2015. Процитовано 11 червня 2017.
  2. Профіль. ukr-footbal.org.ua. Процитовано 11 червня 2017.
  3. Юрий Усатюк. Александр Спицын: «Черноморец» был на голову сильнее «Русенборга» (рос.). chernomorets.com. Процитовано 11 червня 2017.
  4. Заслуженный тренер Украины Александр Ищенко: Развитие интеллекта игрока — основной постулат для школы киевского «Динамо» (рос.). Детская футбольная лига. 25.12.2011. Процитовано 11 червня 2017.
  5. Профіль на сайті Одеський футбол (рос.)
  6. Бывший футболист «Металлурга» Петр Чилиби: «Милиция ставила на нас капканы» (рос.). Индустриальное Запорожье. 11.10.2007. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 11 червня 2017.

Посилання