Диховична Наталія Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Диховична Наталія Олександрівна
Народження 19 листопада 1952(1952-11-19) (71 рік)
Діяльність архітекторка

Диховична Наталія Олександрівна — архітектор-реставратор, головний архітектор проектів інституту «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ».

За реставрацію Одеського національного академічного театру опери та балету нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

Життєвий шлях та діяльність

Народилась 19 листопада 1952 р. (у місті Києві) у сім'ї інженера-конструктора Диховичного Олекандра Олександровича.

Після закінчення київської спеціалізованої школа № 57 у 1971 році вступає до Київського державного художнього інституту (сучасна Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) на архітектурний факультет.

У 1977 Наталія Олександрівна закінчує інститут та починає працювати у реставраційних майстернях (УСНРПУ), в науково-дослідницькому реставраційному відділі № 8 під керівництвом Валентини Петрівни Шевченко (тепер — інститут «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ»).

Почином Наталії Олександрівни була участь у розробці проекту реставрації та пристосування Гостинного двору на Подолі.

Наступний етап — робота з відомим архітектором-реставратором Іваненко Іриною Олександрівною в науково-дослідницькому реставраційному відділі № 5 і наступні проекти: Маріїнський палац, урядові будинки на Липській, 14, Липській, 4, Липській, 2, Шовковичній, 17, Молчанський монастир та церква Миколи Козацького у Путивлі, низка проектів в місті Одеса: Одеський національний академічний театр опери та балету, Палац Воронцова, Лютеранська Кірха, Бібліотека ім. Горького, Художній музей та інші.

Таким чином, пані Наталія пройшла усі професійні етапи: архітектор, старший архітектор, провідний архітектор, керівник групи, головний архітектор проектів.

У 1989 році Наталія Олександрівна йде в декретну відпустку, далі протягом кількох років працює у творчій архітектурній майстерні «Ю. Лосицький» та в архітектурно-проектній майстерні «Реставратор».

У 1999 році Наталія Олександрівна повертається до роботи в інституті «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ».

У 2000-х роках у складі авторського колективу працює над проектом реставрації та пристосування фортеці у Білгород-Дністровському, театру І.Франка в Києві, як головний архітектор проектів — реставрації Оперного театру в Одесі, реставрації фасадів будинку по вулиці Шовковичній, 19, Маріїнського палацу у Києві.

Сім'я

Чоловік, Жила Олексій Станіславович — архітектор. Діти, Дмитро та Катерина, також архітектори.

Посилання