Одеський національний академічний театр опери та балету

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Одеський національний академічний театр опери та балету
Одесский театр оперы и балета.jpg

Вид на театр з боку вулиці Рішельєвської
46°29′07″ пн. ш. 30°44′29″ сх. д. / 46.48528° пн. ш. 30.74139° сх. д. / 46.48528; 30.74139
Статус «національний» з 2007 року
Країна Україна Україна
Розташування місто Одеса, пров. Чайковського, 1
Архітектурний стиль Віденьське бароко (фасад), Рококо (інтер'єр)
Автор проекту Фельнер і Гельмер
Початок будівництва 1884
Завершення будівництва 1 жовтня 1887
Сайт Офіційний сайт театру
Одеський національний академічний театр опери та балету is located in Україна
Одеський національний академічний театр опери та балету

CMNS: Одеський національний академічний театр опери та балету на Вікісховищі

Оде́ський націона́льний академі́чний теа́тр о́пери та бале́ту — найстаріший оперний театр України. Найкращий театр Одеси та України на момент побудови.

Етапи будівництва[ред.ред. код]

Відкриття першої споруди театру відбулося 1810 року, але у 1873 році відбулася пожежа, через яку театр згорів. Сучасна будівля зведена 1887 року архітекторами Ф. Фельнером і Г. Гельмером («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко. Архітектура глядацького залу витримана в стилі пізнього французького рококо. Унікальна акустика підковоподібного залу дозволяє доносити навіть шепіт зі сцени в будь-який куточок залу. Повну реставрацію будівлі театру завершили у 2007 році.

Видатні персоналії[ред.ред. код]

У театрі диригували композитори П. І. Чайковський, М. А. Римський-Корсаков, С. В. Рахманінов, А. Цибулка, співали великі Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Антоніна Нєжданова, Леонід Собінов, танцювали Ганна Павлова й Ісідора Дункан.

До числа найвдаліших постановок трупи театру увійшли: «Кармен», «Травіата», «Трубадур», «Ріголетто», «Запорожець за Дунаєм», «Мадам Баттерфляй» («Чіо-Чіо-Сан»), «Наталка-Полтавка», «Жізель», «Лускунчик», «Спляча красуня».

Олександр Пушкін згадав Одеський театр у романі «Євгеній Онєгін».

До 120-річчя театру Національний банк випустив ювілейні монети. Журнал «Forbes» включив одеський театр в список найбільш незвичайних визначних пам'яток Східної Європи[1].

Історія театру[ред.ред. код]

Перший оперний театр після реконструкції, 1836 р. Фото зроблене у 1840-х
Перший оперний театр після пожежі. 1873

Перший театр[ред.ред. код]

Театральна Одеса веде свою історію практично з моменту заснування міста. Театр опери та балету по праву можна назвати старійшиною серед цілого ряду його культурних установ. Одеса отримала право будувати театр у 1804 році (ставши третім містом з театром в Російській імперії), а в 1809 році він був уже зведений. Автором цього проекту був відомий французький архітектор Тома де Томон, автор ряду будівель в Петербурзі. Саме цю будівлю відвідував О. С. Пушкін під час свого перебування в Одесі в 1823-24 роках. Будівля театру була першою серед оперних театрів України. 10 лютого 1810 року відбулося урочисте відкриття. Першою виставою були одноактна опера Фреліха «Нове Сімейство» і водевіль «Утішена вдова» російської трупи Порфирія Фортунатова. Потім господарем театру стала оперно-драматична трупа князя Олександра Шаховського. Князь дав трупі своє ім'я, але її учасникам не дали волі — в трупі грали кріпаки, як і в оркестрі.

Будівля розташовувалося трохи вище сучасного театру, ближче до скверу Пале-Рояль, і сприймалася як пам'ятник молодому місту. Архітектура будівлі була витримана в класичному стилі, з портиком коринфського ордера та фронтоном, зверненим до будівлі тодішнього англійського клубу (нині Музей Морського флоту України). Театр вміщував 800 глядачів, за прикладом старих італійських театрів 17 лож розташовувалися на трьох ярусах, в партері було всього 44 крісла. Ще 700 глядачів спостерігали за постановками, стоячи в партері.

Для виправлення недоліків будівлі театру проводилися неодноразові перебудови: у 1820—1822, 1831—1833, 1836, 1857 і 1872 роках[2]. В результаті цих перебудов по осі колон з'явилася кам'яна стіна, що дозволило збільшити простір фойє. З боку Рішельєвській вулиці був прибудований одноповерховий кам'яний вестибюль. Роботи по останній переробці будівлі закінчилися 31 грудня 1872 року, а в ніч на 2 січня 1873 театр повністю згорів через загоряння газового ріжка, що висвітлює годинник в нічний час. У театрі ночували люди, але ніхто з них не постраждав[3].

Новий театр[ред.ред. код]

Прототип одеського оперного театру — Дрезденська Опера архітектора Готфріда Земпера
Оперний театр в 1964 році

Створити проект нового міського театру запропонували віденським архітекторам Ф.Фельнеру і Г.Гельмеру, за проектами яких побудовано театри в багатьох містах Європи (Відні, Будапешті, Дрездені, Зальцбурзі, Загребі, тощо). Проект був готовий в 1882 році. Зразком послужила зведена чотирма роками раніше Дрезденська Опера архітектора Готфріда Земпера[4], з нетрадиційною формою фойє, повторював вигин глядацького залу. Пройшло майже одинадцять років з моменту пожежі до закладки першого каменя в підставу будівлі нового театру — це відбулося 16 (28) вересня 1884. Роботи велися підрядним способом з місцевих будівельних матеріалів (в основному, популярного одеського вапняку — черепашнику). Крім того, багато для відкриття театру зробив тодішній головний архітектор Одеси — Олександр Бернардацці, архітектори Юрій Дмитренко та Федір Ґонсіоровський. Урочисте відкриття театру відбулося 1 (13) жовтня 1887.

У березні 1925 р. внаслідок нової пожежі повністю згоріла сцена та постраждав зал. У стислі терміни театр відбудували, і вже через рік відновилися спектаклі. Сцена отримала нове технічне устаткування; було встановлено дві залізобетонні завіси, що відсікають при потребі сцену від залу глядачів і службових приміщень. У 1926 році театру було присвоєно звання «Академічний».

Під час Німецько-радянської війни, як свідчіть напис на меморіальній табличці, саме на балконі театру 10 квітня 1944 р. підняли прапор визволення міста від гітлерівських загарбників (німці планували при відступі підірвати театр).

31 серпня 2007 рік за указом Президента України № 807/2007 Одеському академічному театру опери та балету присвоєно статус «Національного»[5].

Архітектура театру[ред.ред. код]

Одеський оперний театр відомий, перш за все, своєю архітектурою, а за своїм плануванням і технічними даними не поступається найкращим у Європі.

У плані будівля складається з підковоподібної зали глядачів, охопленої галереями, фойє та прямокутною сценою з підсобними приміщеннями. За повздовжньою віссю будівлі — двох'ярусний з високим аттиком портал головного входу, за поперечною — трьохаркадні галереї бокових входів. Планування радіальне — з центру по радіусах у різних напрямах прокладено проходи до виходу. Сходи, що безпосередньо ведуть до театрального виходу, також мають яруси. Перекрита будівля системою металевих ферм, покриття цинкове. Покриття зали глядачів нагадує поверхню частини еліпсоїда, відсіченого площинами по горизонтальних і вертикальних вісях симетрії, воно увінчане круглим ліхтарем з куполом, завершеним невисоким шпилем.

Екстер'єр[ред.ред. код]

Будівля театру виконана в стилі віденського бароко. Зовні структурно складається з 3 поверхів. 1-й (цокольний) і 2-й, прикрашені лише колонами тосканського ордеру в лоджіях, утворюють одне ціле, виглядають громіздко й фундаментально, надаючи будівлі статичності. 3-й поверх — легший, ажурний, із витонченою обробкою деталей з арочними лоджіями, колонами та пілястрами іонійського ордеру — приховує тяжкість нижніх поверхів і створює ілюзію легкості. Додаткові ефекти вносять витончений портик і куполоподібний дах. Будівля ніби «парить» над землею. Над фасадом підноситься скульптурна група, що зображує музу театральної трагедії Мельпомену в колісниці, запряженій 4 підкореними нею пантерами. Нижче розташовані дві також міфологічні скульптурні групи: ліворуч Орфей грає на кіфарі для кентавра, праворуч муза танцю Терпсіхора танцює з дівчинкою. На фронтоні портика римськими цифрами вказані декілька дат:

  • перший рядок — дати початку та закінчення спорудження театру (18841887);
  • другий рядок — фраза «театр горів» і рік 1925; потім рік 1967 і слово «реконструкція».

Обабіч центрального входу — скульптурні групи, що втілюють Комедію та Трагедію: ліворуч — фрагмент трагедії Евріпіда «Іполіт», праворуч — епізод із комедії Аристофана «Птахи».
Вздовж фронтону в круглих нішах верхнього поверху встановлені бюсти російських письменників і композиторів: О. Пушкіна, М. Глінки, О. Грибоєдова, М. Гоголя (скульптори — Ф. Неталі і Ф. Фрідль, ліпнина — Л. Стрікциуса під керівництвом Ф. Етеля).

Театр-трагедія.jpg
Terpsichore-Odessa.jpg
Театр-комедія.jpg
Скульптурна група «Трагедія»
Терпсіхора з дівчинкою
Скульптурна група «Комедія»

Інтер'єр[ред.ред. код]

Золоті скульптури на сходах

Найгарніша частина будівлі — інтер'єр, перш за все, зала глядачів, створена в стилі пізнього французького рококо та прикрашена ліпними позолоченими орнаментами. В основу композиції, що прикрашає стелю, покладено 4 картини-медальйони роботи Лефлера на сюжети з Шекспіра («Гамлет», «Сон літньої ночі», «Зимова казка», «Як вам це сподобається»). Вражає витонченістю ажурних деталей велика люстра в центрі стелі.

Привертають увагу витончена ліпнина в ярусах, бокових вестибюлях і вздовж сходів, що ведуть до лож, оригінальні світильники, канделябри й орнаменти бронзових інкрустацій. Вражає своїм смаком завіса, створена за ескізом О.Головіна.

Площа сцени — 500 кв. метрів.

Унікальна акустика приміщення дозволяє доносити навіть шепіт зі сцени до кожного куточка зали.

У залі місця для глядачів розміщені в партері, ложах бенуару, бельетажу, 1-го та 2-го ярусів і на гальорці. Серед лож виділяється «царська» ложа — в центрі бельетажу просто навпроти сцени. У 1-му ряду вона має 12 крісел.

Hall and scene.jpg
Ceiling Odessa opera theater.jpg
Вид із залу на сцену
Вид із залу на стелю
Театр оперы и балета. Зал.jpg
Opernhaus Odessa Kronleuchter.jpg
Зал
Люстра у залі

Реставрації[ред.ред. код]

  • Щоб зупинити осідання будівлі й утворення тріщин в її несучих конструкціях, в 19551956 рр. виконали роботи зі зміцненню фундаменту театру шляхом його силікатування рідким склом (залито близько 6 млн л розплавленого скла через шурфи в фундамент).
  • 19651967 — повна реставрація театру — як зовні, так і всередині. Уряд СРСР витратив 4 млн. крб. і 9 кг щирого сусального золото. Проте ці заходи допомогли не надовго — театр збудували на осадових породах, тому процес його руйнації тривав.
  • До середини 1990-х рр. будівля дійшла катастрофічного стану, і 1996 року Кабінет Міністрів України виділив кошти на нову капітальну реставрацію. Закінчення робіт спершу планували на 1999 рік, а потім неодноразово переносили через нестачу коштів. Було зміцнено фундамент шляхом заливки залізобетонних паль. Повну реставрацію будівлі завершили 2007 року.

Велика панорама приміщення театру[ред.ред. код]

Нічна панорама відреставрованого приміщення оперного театру
Афіша на відкриття 1-го сезону театру Одеси, 1887

Творчі події[ред.ред. код]

Театру належать великі заслуги в розвитку музичної культури на Півдні України.

Диригентами спектаклів і симфонічних концертів виступали: А. Г. Рубінштейн, Е. Ф. Направник, А. С. Аренський, О. К. Глазунов та інші.
18941937 — музичний керівник театру — народний артист УРСР Й. В. Прібік.

1926 — театру було присвоєно звання «академічний».

2007 — Указом Президента В. А. Ющенка надано статус «національний».

У театрі відбуваються симфонічні концерти, зокрема, органні, бо театр має найкращі в місті акустичні дані та вбудований орган.

При театрі впродовж кількох десятків років працює дитяча балетна школа — унікальний творчий заклад міста і «кузня кадрів» для балетної трупи театру.

Панорама зі сторони парку

Трупа[ред.ред. код]

У театрі велика оперна трупа, серед якої можна відзначити: народного артиста України Анатолія Бойка (бас), народну артистку України Валентину Васильєву (мецо-сопрано), народного артиста України Анатолія Капустіна (тенор), народну артистку України Людмилу Ширіну (сопрано).

Балетна трупа театру складається з 50 чоловік. Серед них виділяються заслужені артисти України Андрій Мусорін і Олена Каменських — учасники Прощального турне Рудольфа Нурієва.

Головний диригент Одеського національного академічного театру опери і балету — професор, народний артист України Ярема Скибинський. Артисти балету гастролювали в Канаді, Японії, В'єтнамі, Шрі-Ланці, Китаї, Угорщині, Болгарії, Фінляндії, Південній Кореї, Італії, Іспанії, Португалії — з Майєю Плісецькою, Індонезії, Швейцарії, Швеції та інших країнах.

У 1958—1970 роках головним балетмейстером був заслужений діяч мистецтв УРСР — Микола Трегубов, 1976-1988-х Смирнов-Голованов Віктор Вікторович.

Репертуар[ред.ред. код]

В репертуарі:

Серед найбільш відоміших і вдалих постановок театру можна назвати такі спектаклі: «Кармен», «Травіата», «Трубадур», «Ріголетто», «Запорожець за Дунаєм», «Чіо-Чіо-Сан» («Мадам Баттерфляй»), «Наталка Полтавка», «Жізель», «Лускунчик», «Спляча красуня». На цих спектаклях зала зазвичай повна.

У літературі[ред.ред. код]

Олександр Сергійович Пушкін «Євгеній Онєгін» (розділ «Уривки з подорожі Онегіна»(рос.)).[6]

«
«Но уж темнеет вечер синий,
Пора нам в оперу скорей:
Там упоительный Россини,
Европы баловень — Орфей…»
«…А только ль там очарований?
А разыскательный лорнет?
А закулисные свиданья?
A prima donna? а балет?…»
 »

Цікаві факти, пов'язані з Одеською Оперою[ред.ред. код]

У 2007 році Національний банк України випустив ювілейні монети з нейзильберу і срібла, номіналом 5 і 10 гривень відповідно, присвячені Одеському державному академічному театру опери та балету.[7]

Журнал Forbes 2008 року включив будівлю Одеського театру опери та балету до переліку 11 найцікавіших визначних пам'яток Східної Європи[8].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Forbes радить читачам їхати в Україну. Архів оригіналу за 2011-08-19. 
  2. В. С. Максименко «Храм и вічний музей мистецтва»: Сторінки двохсотлітньої історії культури Одеси на фони Міського театру. — Одеса : Юридична література, 2001. — С. 33.
  3. «Одесса, 1794—1894: К столетию города». — Одесса : Изд. городского общественного управления, 1894—95. — 836 с. (рос.)
  4. Michael Forsythe Buildings for Music. — Cambridge University Press. — 344 с. (англ.)
  5. Указ про присвоєння театру статусу Національного на сайті Президента (ua). Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 14 грудня 2007. 
  6. Викитека
  7. Офіційний сайт НБУ
  8. УНІАН. «Forbes» включил Одесскую оперу в список самых интересных достопримечательностей. — 21.02.2008. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Пам'ятники містобудування й архітектури Української РСР, довідник в 4 томах / гол.ред.— Н. Л. Жаріков. — Київ : Будівельник, 1983–1986. (рос.)
  • «Одесса, 1794—1894: К столетию города». — Одесса : Изд. городского общественного управления, 1894—95. — 836 с.
  • Odessa Opera House = Одеський оперний театр / Text by A. Artemov, I. Ignatkin. — Kiev : «Mystetstvo», 1969. — 24 с. — 20 000 прим. (англ.)
  • Одеський театр опери та балету / Автори—упорядники Ю. С. Євелєва, С. М. Коган. — Київ : «Мистецтво», 1975. — 48 с. — 20 000 прим. (укр.) (рос.) (англ.)
  • Одесский театр оперы и балета. Фотоочерк / Автор-составитель Анатолий Григорьевич Довгонос. — 2—е. — Одесса : «Маяк», 1980. — 48 с. — 100 000 прим. (рос.) (англ.)
  • Б. Дерев'янко Одесский театр оперы и балета. Фотоочерк. — Одесса : Маяк, 1984. — 118 с. — 25 000 прим. (рос.) (англ.)
  • В. С. Максименко «Храм і вічний музей мистецтва»: Сторінки двохсотлітньої історії культури Одеси на фони Міського театру. — Одеса : Юридична література, 2001. — С. 33.
  • Michael Forsythe Buildings for Music. — Cambridge University Press. — 344 с. (англ.)