Маріїнський палац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 50°26′54″ пн. ш. 30°32′15″ сх. д. / 50.44833° пн. ш. 30.53750° сх. д. / 50.44833; 30.53750

Маріїнський палац
Mariinsky Palace.jpg
Маріїнський палац

50°26′54″ пн. ш. 30°32′15″ сх. д. / 50.44833° пн. ш. 30.53750° сх. д. / 50.44833; 30.53750
Країна Україна Україна
Розташування Київ
Архітектор І. Мічурін, М. Васильєв, П. Нейолов, Ф. Неєлов, М. Сальников та інші
Дата початку спорудження 1750
Дата закінчення спорудження 1755 (262 роки)
Стиль Бароко

Маріїнський палац is located in Україна
Маріїнський палац
Маріїнський палац
Маріїнський палац (Україна)

CMNS: Маріїнський палац на Вікісховищі

Марії́нський пала́ц у Києві зведено в 17501755 роках за зразком палацу, який проектував Вартоломей Растреллі для Олексія Розумовського, фаворита та фактичного чоловіка імператриці Єлизавети Петрівни. Під час відвідування Києва 1744 року Єлизавета сама обрала для нього місце.

Історія[ред.ред. код]

Маріїнський палац, 1888 рік
Маріїнський палац, 1911 рік

Спорудженням палацу керував видатний російський зодчий Іван Федорович Мічурін. Йому допомагали відомі архітектори М. Васильєв, П. Нейолов, Ф. Нейолов, М. Сальников та інші.

Головний фасад Маріїнського палацу «дивиться» на Маріїнський парк, закладений у 1874 році в пейзажному стилі. Алеї цього парку — звивисті, наче «вписані» в ландшафт. З протилежного боку палацу — Міський (Царський) Сад, закладений 1748 року на основі старовинного виноградного саду (заснованого ще Петром I). Його стиль — переважно класичний регулярний: мережа прямих алей, що перехрещуються під прямими кутами.

Палацовий комплекс має строго симетричну композицію. Головний двоповерховий корпус і одноповерхові бічні флігелі утворюють широке подвір'я. Архітектура палацу вирішена у стилі бароко: чітке планування, виразне компонування об'ємів, багата пластика фасадів, що проявилася в пишних формах коринфського ордера, рустуванні стін, розкреповці карнизів, ажурному парапеті і ліпленні наличників вікон. У фарбуванні палацу використані типові для українського бароко кольори: бірюзовий для стін, світло-жовтий для колон та карнизів, білий для ліплення і балюстрад. Все це надає споруді святкового й урочистого вигляду.

Білий зал

Протягом своєї багаторічної історії палац неодноразово реконструювався. Найзначнішу реконструкцію було здійснено у 18681870 роках після великої пожежі, що у 1819 році знищила дерев'яний другий поверх і всі парадні приміщення (упродовж 1830-х — 1860-х років нижній поверх палацу та флігелі були використані з комерційною метою закладом штучних мінеральних вод). При відновленні палацу надбудували цегляний поверх, фасади наситили новими пластичними деталями за мотивами творчості Растреллі, а інтер'єри переробили в формах класицизму з елементами бароко і ренесансу. Роботи проводились під керівництвом академіка архітектури Карла Маєвського за участю Олександра Шіле. Рік їхнього закінчення (1870) викарбуваний римськими цифрами у картуші на фасаді, зверненому в парк.

До Жовтневої революції палац був резиденцією царської родини. В період подорожі по Україні тут разом зі своїм почтом зупинялась імператриця Катерина II. У палаці жили також військовий губернатор, полководець М. Голенищев-Кутузов і герой Франко-російської війни 1812 року М. Раєвський.

Під час Першої світової війни з 1915 року в Палаці перебувала мати імператора Миколи II Марія Федорівна, яка керувала відправкою санітарних потягів та лікуванням поранених солдат. В палаці Марія Федорівна і дізналася про зречення Миколи II в 1917 році, після чого переїхала до Криму.

Палац дуже потерпав у період Німецько-радянської війни: бомба, що влучила в нього, зруйнувала центральну частину будівлі. У 19451949 роках палац відбудували під керівництвом українського архітектора П. Альошина, і з цього часу він став місцем урочистих прийомів.

Тривалий час київський палац був відомий як Царський. Лише з 1950-х років за ним закріпилася назва «Маріїнський», запозичена від Маріїнського парку, найменованого під час заснування на честь Марії Олександрівни, дружини Олександра II.

Загальний вид палацу

У 19791982 роках, після ретельних дослідницьких робіт, палац реставровано переважно у формах архітектури кінця XIX століття. Упорядкування території виконано на основі креслення, схваленого свого часу В. Растреллі. Форма фонтанів, рисунок зелених насаджень мають традиційний для XVIII століття характер. Фонтани прикрашено парними скульптурними композиціями — копіями скульптур середини XVIII століття, які зберігаються у музеях країни. З вестибюля палацу на другий поверх, де розташовані парадні зали, ведуть мармурові сходи. Темно-червоний килим, що устеляє їх, підкреслює атмосферу особливої урочистості.

У центральній частині палацу міститься великий Білий зал, поєднаний з вестибюлем високими арочними прорізами. З двох боків до нього примикають Зелена вітальня та Бенкетний зал. Центральну частину будівлі, що звернена на парадний двір, пронизує анфілада невеликих затишних залів.

Інтер'єри кожного приміщення Маріїнського палацу мають свій неповторний вигляд, створюваний цілим комплексом засобів художньої виразності, серед яких особлива роль належить колірному вирішенню. Колорит Білого та Бенкетного залів, Зеленої та Блакитної віталень побудований на домінуючій ролі одного кольору. Решта приміщень вирішена у складних і несподіваних поєднаннях кольорів.

Один із залів — Зал бароко — реставратори відновили у характерних для інтер'єрів Растреллі формах. Обрамований вигадливими позолоченими орнаментами штучний мармур у поєднанні зі світло-коричневими площинами стін, орнаменти карниза й облямування дверних прорізів, щедро оздоблений камін з великим дзеркалом над ним створюють враження вишуканості.

Важливими елементами художнього оформлення палацу є предмети декоративно-прикладного мистецтва, що належать переважно до другої половини XIX століття, а також меблі і люстри (старовинні й виконані сучасними майстрами в дусі XVIII—XIX століть), картини відомих майстрів живопису, створені як у минулому, так і в наш час. У деяких залах збереглися невеликі фрагменти настінного живопису, виконаного художником К.Алліауді в 2-й половині XIX століття, і реставровані у 1982 році.

Чудова паркетна підлога палацу створена під час останньої реставрації. Складена з цінних порід дерева, вона вражає красою малюнка і досконалою майстерністю виконання.

У Маріїнському палаці проходили урочисті державні події — нагородження, прийоми, вручення вірчих грамот послами іноземних держав, саміти і зустрічі офіційних делегацій на найвищому рівні. У червні 2007 року розпочалася реконструкція палацу, яку сподівалися завершити до 2011 року[1], проте станом на 2017 рік вона ще триває. Об'єкт готовий приблизно на 43 %.

Станом на 1 січня 2017 року вартість виконаних робіт становила 468 276,8 тис. гривень. Введення в експлуатацію Маріїнського палацу планується у 2019 році[2].

Цікаві факти[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.