Сіднейська міська електричка
Сіднейська міська електричка | |||
---|---|---|---|
Опис | |||
Країна | Австралія | ||
Місто | Сідней | ||
Дата відкриття | 1 липня 2013 | ||
Річний пасажиропотік | 340,7 млн (2017 рік) | ||
Сайт | Офіційний сайт | ||
Власник | уряд Нового Південного Уельсуd | ||
Маршрутна мережа | |||
Кількість ліній | 8 | ||
Кількість станцій | 178 | ||
Довжина мережі | 815 км | ||
Основні типи рухомого складу | K setd, T setd, M setd, H setd і Sydney Trains A & B setsd | ||
Ширина колії | європейська колія | ||
Електрифікація | 1500 V DC railway electrificationd | ||
| |||
Сіднейська міська електричка у Вікісховищі |
Сіднейська міська електричка (англ. Sydney Trains) — система ліній приміських електропотягів з підземними ділянками в центрі міста, що обслуговує місто Сідней, Новий Південний Уельс, Австралія. В системі використовується стандартна ширина колії, та живлення потягів від повітряної контактної мережі.
Перша залізнична лінія в місті була відкрита у 1855 році, після відкриття першої лінії система активно розширялась. Перша електрифікована лінія відкрилася у 1926 році, у тому ж році відкрилася перша підземна ділянка. Важливим етапом розвитку стало відкриття у 1932 році руху по мосту Гарбор-Брідж. Основні роботи по електрифікації ліній були завершені до 1948 року. Не задовго до початку олімпійських ігор були відкриті нові ділянки до Міжнародного аеропорту Кінгсфорда Сміта та до олімпійського парку. У 2008 році нове розширення системи, була відкрита переважно підземна 13 кілометрова ділянка між станціями Чатсвуд та Еппінг.
У травні 2012 року міністр транспорту штату оголосив про реструктирізацію системи, замість оператора CityRail[en] була створена компанія Sydney Trains. При реструктурізації частина ліній буде передана Сіднейському метрополітену, що зараз знаходиться в стадії будівництва. Діючі лінії що підлягають передачі метрополітену будуть поетапно закриватися на реконструкцію та підключення до нових підземних ділянок[1]. У зв'язку з реструктурізацією була зменшена кількість ліній до семи, частина ліній були об'єднані. В 2017 році ліній стало 8, восьму лінію створили виділивши частину другої лінії в окрему лінію.
Лінія | Назва | Обслуговує |
---|---|---|
North Shore, Northern & Western[en] | Північні та західні передмістя з центром. | |
Inner West & Leppington[en] | Внутрішньо західні та південно-західні райони. | |
Bankstown[en] | Кентербері-Банкстаун, частину Внутрішнього Заходу та Західний Сідней. | |
Eastern Suburbs & Illawarra[en] | Східні та південні передмістя з центром. | |
Cumberland[en] | Західний Сідней (не проходить у центрі) | |
Carlingford[en] | З півночі на південь , від передмістя Клайд до Карлінфорду. | |
Olympic Park[en] | Сіднейський олімпійський парк. | |
Airport & South[en] | Центральний діловий район з південно-західним передмістям через Аеропорт. |
Інтервал руху по буднях від 3-х хвилин на центральних ділянках, 5 — 10 хвилин на основних станціях та 15 хвилин на найвіддаленіших ділянках. У вихідні дні інтервал збільшується до 10 хвилин у центрі та до 30 хвилин на віддалених від центра ділянках ліній. З 1989 року вночі приблизно по маршрутам ліній курсують автобуси з інтервалом в одну годину.
-
Підземна станція «Museum»
-
Платформа підземної станції «Macquarie Park»
-
Платформа наземної станції «Artarmon»
-
Двоповерховий вагон на підземні станції «Sydney Domestic»
- Сіднейська міська електричка на UrbanRail.net
- Детальна мапа мережі на UrbanRail.net
- ↑ https://www.sydneymetro.info/ Інформація про будівництво метрополітену