Шимон Кароль Огінський
| Шимон Кароль Огінський | |
|---|---|
| Шыман Караль Агінскі | |
.jpg) | |
| Народився | бл. 1625 |
| Помер |
3 липня 1694 Вільно |
| Поховання | Костел Святої Терези у Вільнюсі |
| Підданство | Річ Посполита |
| Національність | білорус |
| Титул | князь |
| Посада | воєвода Мстиславський |
| Військове звання | 1681—1685 роки |
| Статки | Олександр Ян Мосевич |
| Конфесія |
православ'я католицтво |
| Рід | Огінські |
| Батько | Самійло Лев Огінський |
| Мати | Софія Білевич |
| Брати, сестри | Ян Самійлович Огінський |
| У шлюбі з |
Теція Стаакман Теодора Корсак Тереза Войно-Ясенецька |
| Діти (5) | 3 сина і 3 доньки |
 | |
Шимон Кароль Огінський (Шыман Караль Агінскі, бл. 1625 — 3 липня 1694) — державний та військовий діяч, урядник Речі Посполитої.
життєпис[ред. | ред. код]
Походив з білоруського магнатського роду Огінських гербу Брама. Старший син Самійла Лева Огінського, дорсунішського старости, й Софії Білевич. Народився між 1623 та 1625 роками. Спочатку здобув домашню освіту, у 1641—1654 роках з перервами навчався у Республіці Об'єднаних провінцій. Тут оженився на місцевій представниці голландського нобілітету Теції Стаакман, з якою розлучився у 1643 році. Позував для Рембранта в його картині «Польський вершник».
У 1654 році призначається вітебським підкоморієм. Стає членом Віленського православного братства. У 1655 році під тиском московських військ, що почали війну проти Речі Посполитою в союзі з Козацькою державою, перебрався до Вільно. У 1656 році вимушений був дати присягу вірності московському цареві Олексію I. Проте невдовзі залишив Вільно. У 1657 році за заповітом батька отримав значні маєтності, а також ключі від родинної усипальні в Кронському монастирі.
У 1660 році приєднався з власними хоругвами до гетьмана польного литовського Вінцента Корвіна-Госевського, отримавши звання поручика. До 1663 року брав активну участь проти московських загарбників.
У 1667 році після укладання Андрусівського перемир'я повернувся до Вітебська. Тоді оженився на представниці роду Корсак. У 1672 році обирається старостою Віленського православного братства. У 1679 році призначається мечником великим литовським. У 1680 році внаслідок бажання отримати вищі посади переходить у католицтво. Але й далі надавав політичну та фінансову підтримку Богоявленському і Марковському православним монастирям.
У 1681 році отримує посаду Мстиславського воєводи (до 1685 року), змінивши на цій посаді свого молодшого брата Яна. 1683 року відмовився від посади мечника на користь небожа Миколая Францишка. У 1687 році повернув собі цю посаду.
У 1690 році після смерті стриєчного брата Марціана Александра Огінського успадкував його маєтності. У 1691 році після смерті другої дружини оженився на представниці роду Ясенецьких. Помер у 1694 році.
Родина[ред. | ред. код]
1. Дружина — Теція Стаакман
Діти:
- Софія
2. Дружина — Теодора Корсак
Діти:
- Богуслав Казимир (1669—1730), маршалок ковенський, стольник великий литовський
- Марціан Михайло (1672—1750), каштелян і воєвода вітебський
- Христина (д/н—1701), дружина: 1) Анджей Керлі, маршалка стародубськ; 2) Домініка Олександра Тишкевича, підкоморія слонімського; 3) Януша Зеновича, підкоморія полоцького
- Елеонора (д/н — після 1710), дружина Юзефа Мнішека, маршалка великого коронного
3. Дружина — Тереза Войно-Ясенецька
Діти:
- Олександр
Джерела[ред. | ред. код]
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 684 с.: іл. ISBN 985-11-0314-4.