Марціан Александр Огінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марціан Александр Огінський
Rembrandt - De Poolse ruiter, c.1655 (Frick Collection).jpg
Народився 1632[1]
Помер 26 січня 1690(1690-01-26)
Alovėd
Громадянство
(підданство)
Alex K Grundwald flags 1410-03.svg Велике князівство Литовське
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Посада воєвода троцький, депутат Сейму Речі Посполитоїd, польський курфюрстd, Підстолій великий литовський, Чашник великий литовський, Великий канцлер литовський, Q26261239?, Крайчий, Стольник великий литовський і Q66791457?
Конфесія православна церква, католицтво і Римо-католицька церква
Рід Огинські
Батько Олександр Богданович Огінський
Брати, сестри  • Q28724559?
У шлюбі з Q21012639?
Herb Ogińskich.PNG

Марціан Александр Огінський (пол. Marcjan Aleksander Ogińskі; 1632 — 26 січня 1690, Алов, нині Алітуський район Литви) — князь, державний і військовий діяч Королівства Польського і Великого князівства Литовського, полковник литовського війська, стольник трокський з 1647 , хорунжий троцький з 1654, великий чашник литовський з 1658, великий підстолій литовський з 1659, великий стольник литовський з 1661, великий крайчий литовський з 1665, воєвода троцький (16701684), великий канцлер литовський з 1684.

Посол (депутат) сеймів 1661, 1664, 1668, 1670, депутат Трибуналу Великого Князівства Литовського в 1667—1668, маршалок Трибуналу в 1671.

Біографія[ред. | ред. код]

Herb Ogiński.png

Представник знатного шляхетського і княжого роду Огінських. Батьком Марціана був Олександр Огінський, трокський каштелян, сенатор, захисник православ'я у Великому князівстві Литовському.

Навчався в Вільно, Кракові і Лейдені. З 1651 служив в литовському війську. З 1656 під командуванням Павла Сапеги брав участь у боях з військами князя Трансільванії Юрієм II Ракоці, потім в 1657 зі шведами в Курляндії. Разом з Сапегою і Стефаном Чарнецьким в 1660 брав участь у битвах на території нинішньої Білорусі з російським військом, в тому числі Іваном Хованським Тараруєм.

Брав участь у поході литовського війська на Москву в 1663—1664 рр.. в ході російсько-польської війни (1654—1667). Брав участь у підписанні «Вічного миру» між Царством Російським і Річчю Посполитою в Москві 6 травня 1686 року.

Учасник хотинської битви з турками в 1673.

Від народження православний, брав участь у релігійному житті церкви, був членом Могилівського і Віленського Богоявленського братства.

В боротьбі за Троцьке воєводство 1670 року перейшов з православ'я в католицизм або унію, став воєводою.

Після смерті короля Михайла Вишневецького підтримував кандидатуру Романова, Габсбурга чи представника Бранденбурзької лінії і рішуче протестував проти обрання на трон Речі Посполитої Яна Собеського при цьому підписав навіть протест, однак у 1676 був присутній на його коронації.

Був противником балтійської політики короля Яна III, підтримував антикоролівську діяльність, при цьому вступав у переговори з курфюрстом Бранденбурга Фрідріхом Вільгельмом.

Король, не бажаючи посилювати конфлікт, в 1684 сприяв призначенню Огінського великим канцлером литовським. Огінський намагався примирити Собеського з Сапігами, але зрештою прийняв рішення про перехід на бік антикоролівського табору.

Важко захворівши, в 1688 відмовився від політики розколу і став прихильником короля, видав своїх спільників і залишив політику.

Родина[ред. | ред. код]

У 1663 він одружився на багатій спадкоємиці роду Глібовичів — Марцібелі, другим шлюбом був одружений на Констанції Катажині з роду Велопольських. Єдиний син від першого шлюбу — Юрій — помер у дитинстві.

Помер, не залишивши спадкоємця, завдяки чому Огінські стали володарями величезної спадщини.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713