Перейти до вмісту

Марціан Александр Огінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марціан Александр Огінський
Народився1632[4][5][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 січня 1690(1690-01-26)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alovėd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРіч Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаТроцький воєвода[7], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Підстолій великий Литовський[8], чашник великий литовський[9], великий канцлер литовський[2], староста дорсунишськийd[3], крайчий[10], стольник великий литовський[11], chorąży trockid[12], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], Q65239826?[13], Q65720809?[12], рогачівський старостаd[14], Староста Мстибовськийd[3] і староста немонойцькийd[15] Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяправославна церква і католицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
РідОґінські[16] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоОлександр Богданович Огінський[17] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиКатажина з Полубінськихd[17] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриОлександра з Оґінськихd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMarcybella Hlebowiczd[3] і Konstancja Krystyna Wielopolskad[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиJerzy Ogińskid[3] Редагувати інформацію у Вікіданих

Марціан Александр Огінський (пол. Marcjan Aleksander Ogiński; 1632 — 26 січня 1690, Алов, нині Алітуський район Литви) — князь, державний і військовий діяч Польського королівства і Великого князівства Литовського, полковник литовського війська, стольник трокський з 1647 , хорунжий троцький з 1654, чашник великий литовський з 1658, підстолій великий литовський з 1659, стольник великий литовський з 1661, крайчий великий литовський з 1665, воєвода Троцький (1670–1684), великий канцлер Литовський з 1684 року.

Посол (депутат) сеймів 1661, 1664, 1668, 1670, депутат Трибуналу Великого Князівства Литовського в 1667—1668, маршалок Трибуналу в 1671.

Біографія

[ред. | ред. код]

Представник знатного шляхетського і княжого роду Огінських. Батьком Марціана був Олександр Огінський, трокський каштелян, сенатор, захисник православ'я у Великому князівстві Литовському.

Навчався в Вільно, Кракові і Лейдені. З 1651 служив в литовському війську. З 1656 під командуванням Павла Сапіги брав участь у боях з військами князя Трансільванії Юрієм II Ракоці, потім в 1657 зі шведами в Курляндії. Разом з Сапегою і Стефаном Чарнецьким в 1660 брав участь у битвах на території нинішньої Білорусі з російським військом, в тому числі Іваном Хованським Тараруєм.

Брав участь у поході литовського війська на Москву в 1663—1664 рр.. в ході російсько-польської війни (1654—1667). Брав участь у підписанні «Вічного миру» між Московським царством і Річчю Посполитою в Москві 6 травня 1686 року.

Учасник хотинської битви з турками в 1673.

Від народження православний, брав участь у релігійному житті церкви, був членом Могилівського і Віленського Богоявленського братства.

В боротьбі за Троцьке воєводство 1670 року перейшов з православ'я в католицизм або унію, став воєводою.

Після смерті короля Михайла Вишневецького підтримував кандидатуру Романова, Габсбурга чи представника Бранденбурзької лінії і рішуче протестував проти обрання на трон Речі Посполитої Яна Собеського при цьому підписав навіть протест, однак у 1676 був присутній на його коронації.

Був противником балтійської політики короля Яна III, підтримував антикоролівську діяльність, при цьому вступав у переговори з курфюрстом Бранденбурга Фрідріхом Вільгельмом.

Король, не бажаючи посилювати конфлікт, в 1684 сприяв призначенню Огінського великим канцлером литовським. Огінський намагався примирити Собеського з Сапігами, але зрештою вирішив перейти на бік антикоролівського табору.

Важко захворівши, в 1688 відмовився від політики розколу і став прихильником короля, видав своїх спільників і залишив політику.

Родина

[ред. | ред. код]

У 1663 він одружився з багатою спадкоємицею роду Глібовичів — Марцібелою, другим шлюбом був одружений з Констанцією Катажиною з роду Велопольських. Єдиний син від першого шлюбу — Юрій — помер у дитинстві.

Помер, не залишивши спадкоємця, завдяки чому Огінські стали володарями величезної спадщини.

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б https://web.archive.org/web/20201022153728/https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/marcjan-aleksander-oginski-1632-1690-wojewoda-trocki-kanclerz-w-lit
  2. а б в Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 162.
  3. а б в г д е ж и Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. WolffWarszawa: 1895. — С. 301.
  4. Pas L. v. Genealogics — 2003.
  5. https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/marcjan-aleksander-oginski-1632-1690-wojewoda-trocki-kanclerz-w-lit
  6. NUKAT — 2002.
  7. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 60.
  8. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 303.
  9. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 210–211.
  10. Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy / за ред. A. GąsiorowskiКурник: 1994. — С. 60. — ISBN 83-85213-17-1
  11. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 320.
  12. а б Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. WolffWarszawa: 1895. — С. 300.
  13. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. WolffWarszawa: 1895. — С. 291, 300.
  14. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. WolffWarszawa: 1895. — С. 300, 303.
  15. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. WolffWarszawa: 1895. — С. 301, 312.
  16. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. WolffWarszawa: 1895. — С. 300–301.
  17. а б Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. WolffWarszawa: 1895. — С. 299, 300.

Посилання

[ред. | ред. код]