Марціан Александр Огінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Марціан Александр Огінський (пол. Marcjan Aleksander Ogińskі; 1632 — 26 січня 1690, Алов, нині Алітуський район Литви) — князь, державний і військовий діяч Королівства Польського і Великого князівства Литовського, полковник литовського війська, стольник трокський з 1647 , хорунжий троцький з 1654, великий чашник литовський з 1658, великий підстолій литовський з 1659, великий стольник литовський з 1661, великий крайчий литовський з 1665, воєвода троцький (16701684), великий канцлер литовський з 1684.

Посол (депутат) сеймів 1661, 1664, 1668, 1670, депутат Трибуналу Великого Князівства Литовського в 1667–1668, маршалок Трибуналу в 1671.

Біографія[ред. | ред. код]

Herb Ogiński.png

Представник знатного шляхетського і княжого роду Огінських. Батьком Марціана був Олександр Огінський, трокський каштелян, сенатор, захисник православ'я у Великому князівстві Литовському.

Навчався в Вільно, Кракові і Лейдені. З 1651 служив в литовському війську. З 1656 під командуванням Павла Сапеги брав участь у боях з військами князя Трансільванії Юрієм II Ракоці, потім в 1657 зі шведами в Курляндії. Разом з Сапегою і Стефаном Чарнецьким в 1660 брав участь у битвах на території нинішньої Білорусі з російським військом, в тому числі Іваном Хованським Тараруєм.

Брав участь у поході литовського війська на Москву в 1663–1664 рр.. в ході російсько-польської війни (1654–1667). Брав участь у підписанні «Вічного миру» між Царством Російським і Річчю Посполитою в Москві 6 травня 1686 року.

Учасник хотинської битви з турками в 1673.

Від народження православний, брав участь у релігійному житті церкви, був членом Могилівського і Віленського Богоявленського братства.

В боротьбі за Троцьке воєводство 1670 року перейшов з православ'я в католицизм або унію, став воєводою.

Після смерті короля Михайла Вишневецького підтримував кандидатуру Романова, Габсбурга чи представника Бранденбурзької лінії і рішуче протестував проти обрання на трон Речі Посполитої Яна Собеського при цьому підписав навіть протест, однак у 1676 був присутній на його коронації.

Був противником балтійської політики короля Яна III, підтримував антикоролівську діяльність, при цьому вступав у переговори з курфюрстом Бранденбурга Фрідріхом Вільгельмом.

Король, не бажаючи посилювати конфлікт, в 1684 сприяв призначенню Огінського великим канцлером литовським. Огінський намагався примирити Собеського з Сапігами, але зрештою прийняв рішення про перехід на бік антикоролівського табору.

Важко захворівши, в 1688 відмовився від політики розколу і став прихильником короля, видав своїх спільників і залишив політику.

Родина[ред. | ред. код]

У 1663 він одружився на багатій спадкоємиці роду Глібовичів — Марцібелі, другим шлюбом був одружений на Констанції Катажині з роду Велопольських. Єдиний син від першого шлюбу — Юрій — помер у дитинстві.

Помер, не залишивши спадкоємця, завдяки чому Огінські стали володарями величезної спадщини.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]