Мавпяча гра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ма́впяча гра — умовна назва серії ходів у шаховій партії, коли один із суперників дзеркально повторює ходи другого.

Несвідоме копіювання ходів у практичній партії вкрай небезпечне, і такі партії на практиці — рідкість. Окремі фрагменти «мавпячої гри» найчастіше трапляються в дебютах і в композиції, де збіги бувають не лише графічними, але й ідейними.

Приклади

У дебюті

Карел Тракслер - Ян Саманека, 1900
Герш Ротлеві - Мойсей Ельяшов
abcdefgh
8
a8 чорний ферзь
f8 чорна тура
g8 чорний король
a7 чорний пішак
c7 чорний пішак
f7 чорний пішак
g7 чорний пішак
h7 чорний пішак
d6 чорний пішак
f6 білий слон
e5 чорний пішак
e4 білий пішак
d3 білий пішак
f3 чорний слон
a2 білий пішак
c2 білий пішак
f2 білий пішак
g2 білий пішак
h2 білий пішак
a1 білий ферзь
f1 біла тура
g1 білий король
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh

Показова «мавпяча гра», в якій особливо виразно проступає горизонтально-колірна симетрія, зіграна відразу в двох партіях: між Гершом Ротлеві і Мойсеєм Ельяшовим 1909 року[1] і Карелом Тракслером з Яном Саманекою 1900 року[2]:

Початок у двох партій однаковий:

1. e4 e5
2. Kf3 Kc6
3. Kc3 Kf6
4. Cb5 Cb4
5. O-O O-O
6. d3 d6
7. C: c6 C: c3
8. C: b7 C: b2
9. C: a8 C: a1
10. Cg5 Cg4
11. Ф: a1 Ф: a8
12. С: f6 С: f3

З 13-го ходу в партіях починаються розбіжності, що призводять до різних результатів:

Герш Ротлеві — Мойсей Ельяшов, 1909

13. С: g7 С: g2
14. С: f8 С: f1
15. Ф: f1 Ф: f8
16. Фg2+ Фg7
1/2 — 1/2

Карел Тракслер — Ян Саманека, 1900

13. C: e5! С: e4
14. С: g7 С: g2
15. С: f8 С: f1
16. Фg7#
1 — 0

В композиції

Докладніше: Мавпяча тема
Жан Вільнев-Есклапон, «Шаховий огляд», 1910, почесний відгук
abcdefgh
8
a8 чорний ферзь
c8 чорний слон
b6 чорний пішак
h6 чорний король
g5 чорний пішак
g3 білий пішак
c2 білий ферзь
d2 білий пішак
e2 білий слон
h2 білий король
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh

Мабуть, найперший етюд з використанням ідеї «мавпячої гри» датується 1910 роком і належить французькому шаховому композиторові Жану Вільневу-Есклапону. У цьому етюді хто починає, той виграє, керуючись ідеєю — пожертвувати слона, а тоді шахувати короля до виграшу ферзя. Якщо хід білих:

1. Ch5! Kp: h5
2. Фh7 Kpg4
3. Фh3+ Kpf3
4. Фg2+
5. Ф: a8

Якщо хід чорних:

1… Ch3!
2. Kp: h3 Фh1+
3. Kpg4 Фh5+
4. Kpf5 Фg6+
5… Ф: c2

«Мавпячі» рекорди

Певний інтерес становить складання «мавпячих» партій, в яких закінчують партію різні фігури за найменше число ходів. Відомі такі «мавпячі» рекорди:

Ферзь
1. d4 d5
2. Фd3 Фd6
3. Фh3 Фh6
4. Ф: c8#
Тура
1. Kf3 Kf6
2. Kg5 Kg4
3. K: h7 K: h2
4. K: f8 K: f1
5. Kg6 Kg3
6. Т: h8#

Слон
1. e4 e5
2. f4 f5
3. ef ef
4. f6 f3
5. fg fg
6. Ce2 Ce7
7. Ch5#

Кінь
1. Kc3 Kc6
2. Ke4 Ke5
3. e3 e6
4. Ke2 Ke7
5. g3 g6
6. Kf6#

Пішак
1. g4 g5
2. h4 h5
3. Kf3 Kf6
4. Ke5 Ke4
5. hg hg
6. g6 g3
7. gf#

Король
1. d3 d6
2. Kpd2 Kpd7
3. Kpc3 Kpc6
4. Kpb3 Kpb6
5. Kpa3 Kpa6
6. Ce3 Ce6
7. Cb6 Cb3
8. ab ab
9. Kpb4#

Примітки

Література

Шахматы: энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 276–277. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.

Посилання