Ібрагім Шинасі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 13 вересня 2020, заснована на цій версії.
Ібрагім Шинасі
тур. İbrahim Şinasi
Народився5 серпня 1826(1826-08-05)
Стамбул, Османська імперія
Помер13 вересня 1871(1871-09-13)[1] (45 років)
Стамбул, Османська імперія
·пухлина головного мозку
Країна Османська імперія
Діяльністьпоет, журналіст, перекладач, письменник, драматург
Роки активності1860 — 1871
Magnum opusQ6093130?
ПартіяНові османи
CMNS: Ібрагім Шинасі у Вікісховищі

Ібрахім Шинасі (Шиназі; 5 серпня 1826, Стамбул, Османська імперія — 13 вересня 1871, там само) — османський письменник, перекладач, публіцист, громадський діяч. Засновник турецької драматургії і нової турецької літератури[2][3]. Один із перших авторів танзимату, учасник революції 1848 року у Франції[4].

Життєпис

За етнічним походженням був рутульцем[5][6][7], родом з села Ахти (Дагестан).

Народився 5 серпня 1826 року в родині османського армійського офіцера.[8] Від трьох років ріс без батька.

Шинасі зростав у злиднях, але був дуже здібним і на цю якість юнака звернув увагу один із французьких офіцерів — граф Шатонеф, який згодом прийняв іслам і жив з ім'ям Мустафа Решид-паша. За протекцією Решид-паші Шинасі опинився в Парижі, де займався політекономією і фінансовими науками, вивчив французьку мову та літературу. За кордоном він пробув 5 років.

Після повернення до Константинополя влаштувався у фінансовому комітеті, де працював до 1858 року. До цього часу він здобув прихильність і заступництво великого державного діяча — Юсуфа Кемаль-паші.

1859 року вперше переклав турецькою мовою твори Ж. Расіна, А. Ламартіна, Ж. Лафонтена, опубліковані в книзі «Переклади» (Tercüme-i Manzume). 1860 року був одним з редакторів видаваної в Константинополі першої приватної турецької газети Tercüm-i ahval («Тлумач подій»). Протягом 1862—1865 років Шинасі видавав власну газету Tasvir-i Efkâr («Зображення думок») — найвідоміша газета в історії турецької журналістики, яка стала трибуною західницьких ідей турецьких письменників-просвітителів. Шинасі залучив до співпраці з газетою молодих талановитих письменників, серед яких був і Намик Кемаль.

Захопився ідеєю поширення в народі європейських наук, реформою турецької мови. Цими реформами Шиназі домагався, щоб книги писали не для обраних, а для всього народу.

Крім того, Шинасі з Намиком Кемалем зайнялися й іншою ідеєю — корінною реорганізацією державного устрою Османської імперії. Ці ідеї після його смерті були забуті і згадали про них напередодні молодотурецької революції під керівництвом Кемаля Ататюрка. Таким чином, Шинасі стає засновником танзимату.

Належав до товариства Нових османів.

1865 року вирушив в еміграцію до Парижа і повернувся до Константинополя незадовго до смерті.

Епіграфом його життя були слова:

Моя нація — людство, земна куля — моя батьківщина.

Роботи

Примітки

  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ турецкий поэт Шинаси
  3. ↑ Культура Турции. Архів оригіналу за 16 квітня 2011. Процитовано 7 березня 2011.
  4. ↑ КРЫМСКАЯ ВОЙНА 1853—1856 ГГ. И ПАРИЖСКИЙ МИР. ВТОРОЙ ПЕРИОД ТАНЗИМАТА. Архів оригіналу за 23 грудня 2009. Процитовано 7 березня 2011.
  5. ↑ Дагестанская Правда — Лезгины
  6. ↑ Республиканская газета «Сагхра лезгияр» — Значимые события в истории Ахтынского района. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 5 лютого 2014.
  7. ↑ Лезгины
  8. ↑ İbrahim ŞInasi: Information from. Answers.com. Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 18 червня 2010.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ібрагім_Шинасі&oldid=29503249