Іштван V Баторі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:31, 27 вересня 2020, створена KHMELNYTSKYIA (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іштван V Баторі
Іштван V Баторі
Іштван V Баторі
воєвода Трансильванії
1479 — 1493
Попередник: Петер Гереб Вінграт
Наступник: Ласло Лошонці
 
Народження: 1430(1430)
Угорське королівство
Смерть: 1493
Країна: Угорщина
Партія: політик до появи політичних партійd
Рід: Баторі
Батько: Іштван III Баторі
Мати: Барбара Буткаї

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Іштван V Баторі (угор. Báthory István, 1430 — 1493) — державний і військовий діяч Угорського королівства. Стосовно нумерації існують розбіжності. Мав номер «V» зазагальним списком представників Баторі. Втім низка дослідників рахують його як «Іштвана IV». Інші відлік ведують від очільника гілки Баторі-Ечед, відповідно до якого він — «Іштван II».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з впливового угорського клану Баторі, роду Баторі-Ечед. Син Іштвана Баторі, королівського судді, та Барбари Буткаї. Народився у 1430 році. У 1444 році його батько загинув.

Піднесення кар'єри почалося за короля Матвія I Корвина. Останній 1458 року призначив Іштвана Баторі жупаном комітата Сатмар та надав посаду придворного судді. У 1467 році брав участь у військовій кампанії Матвія I проти молдавського господаря Штефана III, в якій угорська армія зазнала поразки в битві біля Баї.

У 1476 році очолив 21-тисячне військо, яке було повинопосадити на трон Валахії угорського ставленика Влада III Цепеша і повалити османського васала Басараба III Старого. найближчими військовими помічниками Баторі були Влад Цепеш і сербський деспот Вук Бранкович. У листопаді 1476 року в битві при Рукері, на кордоні Валахії і Трансильванії, було завдано поразки Басарабу III. 8 листопаді Влад Цепеш знову став господарем Валахії. Іштван Баторі домовився з Цепешем щодо спільних дій проти османської імперії. Втім у грудні того ж року Влад III зазнав поразки від Басараба III і загинув.

У 1479 році призначається воєводою Трансильванії (Семигородщини). В серпні того ж року 43-тисячна османська армія під проводом Алі Ходжи-бея вторглася з Боснії до Трансильванії. У Іштвана Баторі було мало часу, щоб зібрати свої сили в Сібіу. До нього на допомогу виступили Пал Кініжі, бан Тімішоари, деспот Вук Бранкович, валаський господар Басараб III. 13 жовтня 1479 року в битві на Хлібовому полі християнська армія розгромила османські війська. Під час битви Іштван Баторі дістав шість поранень, під ним був убитий кінь.

У 1490 році після смерті Матвія Корвіна підтримав обрання на угорський трон богемського короля Владислава II Ягеллончика. У 1491—1492 роках брав участь у боротьбі проти імператора Священної Римської імперії Максиміліана I Габсбурга й польського короля Яна Ольбрахта Ягеллона, що також претендували на угорську корону. 1491 року був членом делегації, що уклала в Прешпорку угоду з Максиміліаном I

У 1493 році був звинувачений угорським королем Владиславом II в застосуванні надзвичайної жорстокості проти секеїв в Трансильванії і відсторонений від займаної посади. У тому ж році Іштван Баторі помер, не залишивши дітей.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Florescu, R. Radu; McNally, T. Raymond. Dracula: Prince of many faces — His life and his times. ISBN 978-0-316-28656-5
  • Babinger, Franz (1992). Mehmed the Conqueror and His Time. Bollingen Series 96. Translated from the German by Ralph Manheim. Edited, with a preface, by William C. Hickman. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. ISBN 0-691-09900-6