Лейкооснова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лейкооснова (рос. лейкооснование, [лейкосоединение], англ. leuco base [compound]) — безбарвна хімічна сполука, що є продуктом вiдновлення барвника й вiдзначається розчиннiстю в лужних розчинах і здатнiстю пiсля процесу нанесення на тканину знову легко окиснюватися у вихiдний барвник. Звичайно вони є аміно- або гідроксипохідним трифенілметану чи дигідроксиполіциклічною ароматичною сполукою, що при окисненні утворює поліциклічні хінонові барвники (проміжні в кубовому фарбуванні).

Приміром, барвник індиго перетворюють в безбарвний лейкоiндиго, який знову легко окиснюється з утворенням барвника. Використання цієї назви, яка обмежується технологією барвників, IUPAC не рекомендує. Синонім — лейкосполука.

Література