Бартоломео Альтомонте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бартоломео Альтомонте
нім. Bartholomäus Altomonte[1]
Народження24 лютого 1694(1694-02-24)[2][3] або 24 лютого 1702(1702-02-24)[4]
Варшава, Річ Посполита
Смерть11 листопада 1783(1783-11-11) або 12 вересня 1779(1779-09-12)
 Санкт-Флоріанd, Лінц-Ланд, Верхня Австрія, Австрія
КраїнаРіч Посполита[1]
 Австрійське ерцгерцогство[1]
Діяльністьхудожник
БатькоМартин Альтомонте[1]
Роботи в колекціїгалерея Бельведер

CMNS: Бартоломео Альтомонте у Вікісховищі

Бартоломео Альтомонте (відомий також, як Гогенберг) (нім. Bartolomeo Altomonte; 12 лютого 1694, Варшава, Річ Посполита — 11 листопада 1783, Санкт-Флоріан, Австрійська імперія) — італійсько-австрійський художник епохи бароко.

Біографія

Син італійського живописця Мартина Альтомонте, який працював при дворі польського короля Яна III Собеського.

Перші уроки живопису отримав у батька. У 1717 році відправився вчитися до Італії, після чого, так і не повернувся до Польщі. Учень Даніеля Грана.

Творчість

Більшу частину свого життя провів в Лінці.

Автор декількох великих фресок. Працював переважно в австрійських монастирях, таких як монастир святого Флоріана, зокрема, в 1750 році прикрасив стелю бібліотеки монастиря величною фрескою, що зображає «Шлюбний союз Чесноти і Мудрості, укладений за допомогою Релігії та навчань Августина», Адмонтське абатство і Зайтенштеттенське абатство.

На думку фахівців вважається одним з останніх великих художників барокових алегорій, при тому, що багато художників його часу схилялися більше до стилю рококо.

Галерея

Примітки

  1. а б в г https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/Altomonte-Bartholomaeus;3868306.html
  2. RKDartists
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Dr. Constant v. Wurzbach Altomonte, Bartholomäus // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 1. — S. 20.

Посилання