Схема

Схема (грец. Σχήμα  — образ, вид)  —

1. Спрощене зображення, викладення чогось у загальних, основних рисах.
2. Кресленик, що передає основну ідею конструкції машини, приладу тощо за допомогою умовних позначень.
3. Cукупність елементів та ланок зв'язку, які виконують основні або допоміжні функції.

Опис. Окремі різновиди схем

• схема у техніці — графічний документ, креслення, виконаний згідно з нормативними документами, що зображує систему, будову чогось чи взаємовідношення частин чогось (ГОСТ 2.701—2008).

Наприклад: структурна схема, функціональна схема, принципова кінематична схема і т. д. Розрізняють С. електричну, гідравлічну, пневматичну, кінематичну. У залежності від призначення С. поділяють на принципові, функціональні, структурні, загальні С. з'єднань, підключення та розташування. Приклади С. у гірничій справі: схема шахтних виробок, схема дегазації, якісно-кількісна схема процесу збагачення, технологічна схема, схема підземного транспорту, схема ланцюга апаратів тощо.

• схема в інформатиці — графічне представлення визначення, аналізу або методу вирішення задачі, у якому використовуються символи для позначення операцій, даних, потоку, обладнання і т. д. (ГОСТ 19.701-90).

Наприклад: блок-схема;

• викладення, опис чогось у загальних рисах, без подробиць;
• загальний план побудови чи організації чогось;
• (перен.) те, що створено в спрощено-абстрактному вигляді, як по трафарету.

Див. також

• Реакційна схема Боуена
• Структурна схема

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.

Посилання

• Схема; Схема римування // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 448.