Автогенний провулок (Київ)
| Автогенний провулок Київ | |
|---|---|
| Місцевість | Караваєві дачі |
| Район | Солом'янський (на той час — Жовтневий) |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 120 м |
| Координати початку | 50°25′12″ пн. ш. 30°26′06″ сх. д. / 50.420194° пн. ш. 30.435167° сх. д.Координати: 50°25′12″ пн. ш. 30°26′06″ сх. д. / 50.420194° пн. ш. 30.435167° сх. д. |
| Координати кінця | 50°25′14″ пн. ш. 30°26′00″ сх. д. / 50.420611° пн. ш. 30.433556° сх. д. |
| Транспорт | |
| Найближчі залізничні станції | Київ-Волинський |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | не задано значення не задано |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
Автоге́нний прову́лок — зниклий провулок, що існував у Жовтневому, нині Солом'янському районі міста Києва, місцевість Караваєві дачі. Пролягав від Новопольової до Зеленої вулиці.
Автогенний провулок виник у 1940-ві роки під такою ж назвою.
У довіднику «Вулиці Києва» 1995 року був наведений у переліку вулиць, провулків і площ, що зникли в 2-й половині 1970–90-х років у зв'язку зі знесенням старої забудови, переплануванням місцевості або винятком назви з ужитку. Фактично провулок існує й дотепер у вигляді безіменного проїзду, що сполучає Новопольову та Зелену вулиці. На деяких найновіших картах міста знову підписується як Автогенний провулок[1].
- Автогенний пров. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 15.
- Автогенний пров. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — 2-ге вид., випр. — К. : Реклама, 1979. — С. 15.
- Автогенний пров. // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 345. — ISBN 5-88500-070-0.
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |