Лінія Макнамари
Лінія Макнамари (англ. McNamara Line — поширена назва інженерного бар'єру, що будувався збройними силами США в 1967-1968 роках під час війни у В'єтнамі.
Проєкт
Під час В'єтнамської війни більшість підрозділів Армії Північного В'єтнаму проникали в Південний В'єтнам по «стежці Хо Ши Міна», яка пролягала через Лаос, що дозволяло обходити демілітаризовану зону (ДМЗ) між двома частинами країни. У 1966 році американський професор Роджер Фішер запропонував побудувати на південь від ДМЗ і на території Лаосу бар'єр для запобігання інфільтрації, який би поєднував в собі мінні поля і укріплені споруди з високотехнологічними датчиками, які попереджають про наближення ворога[1]. Ідею підхопив міністр оборони США Роберт Макнамара.
Проект бар'єру на території Південного В'єтнаму мав кодове позначення «Dye Marker». Передбачалося очистити від рослинності смугу вздовж демілітаризованої зони шириною до 1 км. На ній встановлювалися дротяні загородження і закладалися численні мінні поля. Сейсмічні та акустичні датчики повинні були попереджати про появу противника американські підрозділи, розміщені на військових базах уздовж лінії[2]. Будівництво велося силами морської піхоти США, яка несла відповідальність за північні провінції Південного В'єтнаму.
Будівництво
Відразу після початку спорудження бар'єру виникли труднощі. У вересні вся увага морської піхоти була прикута до військової бази Контхієн, оточеної північнов'єтнамськими силами. На початку 1968 року будівництво було призупинено в зв'язку з облогою бази Кхесань і почалося Тетський наступ, під час якого морська піхота виявилася залучена в запеклі бої за місто Хюе, захоплене противником. Влітку 1968 морська піхота отримала наказ про зміну своєї стратегії дій — відмову від оборони баз уздовж демілітаризованої зони і початку високомобільних операцій, що само по собі суперечило ідеї, що закладалася в бар'єрі. «Лінія Макнамари» так ніколи і не була добудована і введена в експлуатацію. Це не завадило в'єтнамським джерелам повідомляти про успішний прорив лінії у ході Пасхального наступу 1972 року[3].
У Лаосі
На території Лаосу концепція Макнамари передбачала широке використання електронних датчиків, що розкидають з літаків або встановлювалися американськими групами спеціального призначення. Ці датчики активно застосовувалися для наведення американської авіації на північнов'єтнамські вантажівки на «стежці Хо Ши Міна».
Примітки
- ↑ Теоретичні пропозиції із створення лінії для стримування північнов'єтнамської інфільтрації подавалися ще з кінця 1950-х років.
- ↑ Це були бази Кхесань, Контхієн, Кемп-Керрол, Гіолінь, Рокпайл, Калу, Камло.
- ↑ ВОЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА -[ Исследования ]- Ильинский М. М. Индокитай: Пепел четырех войн (1939-1979 гг.)
Література
- Дэвидсон Ф. Война во Вьетнаме (1946—1975) = Vietnam at War: The History 1946-1975. — М. : Изографус, Эксмо, 2002. — С. 816.
- Ардашев Алексей. Электронная фортификация // Техника и вооружение вчера, сегодня, завтра : журнал. — 2003. — № 04 (апрель). — С. 10-14.
- Ардашев Алексей. «Забор Макнамары» и электронные заграждения // Оружие : журнал. — 2005. — № 09 (сентябрь). — С. 58-61.