Золота лихоманка

Старатель

Золота лихоманка (лат. fevra aura, англ. gold rush) — неорганізоване масове видобування золота на нововідкритих родовищах. Характеризується стихійним напливом старателів, хижацькими методами видобутку.

Характерними складовими, які призводили до масового руху старателів у райони видобутку, були величезні незаймані розсипні поклади, які зосереджувались на малих глибинах і могли розроблятися шліховим методом, а також швидке поширення інформації про відкриття таких родовищ і яскраві перекази про швидке збагачення золотошукачів. Цей масовий нестримний рух дістав (за аналогією до хвороби) назву «золота лихоманка» (лат. fevra aura).

Найбільші золоті лихоманки

• Каліфорнійська золота лихоманка
• Клондайкська золота лихоманка
• Вітватерсрандська золота лихоманка
• Золота лихоманка каньйону Фрейзер
• Золота лихоманка у Вікторії
• Золота лихоманка у Сибіру
• Бразильська золота лихоманка

Значення

Огляд золотих лихоманок ХIХ ст. (період розробки найкращих ресурсів золота на Землі) показує їх суттєвий вплив на процеси економічних і фінансових перетворень доби промислової революції та індустріальної епохи. Великі обсяги видобутку привели до встановлення грошового золотого стандарту: широкого обігу золотих монет, витіснення срібла, яке стало виконувати роль розмінних грошей, а також вільного обміну паперових грошей на золоті монети. Це сприяло стабільному розвитку світових грошових відносин, що утворили світову фінансову систему, істотному впливу банків на економічні перетворення, а також формуванню міжнародних центрів фінансового капіталу. Величезні запаси золота цілеспрямовано накопичувалися у США, які, маючи величезний видобуток на своїй території, скуповували значну частину світового видобутку золота, що з часом забезпечило ключовий статус їх валюти у світовій торгівлі.

Видобуте золото відіграло ключову роль у забезпеченні фінансовими ресурсами масштабного промислового розвитку індустріальної епохи. Численні міграції трудового люду в місця розробок золота сприяли освоєнню й заселенню віддалених територій, залученню їх природних багатств у світовий економічний розвиток. Потреба утворення шляхів сполучень між центральними районами та гірничопромисловими осередками привели до інтенсивного прокладання доріг (у тому числі залізниць), розвитку залізничного й пароплавного транспорту, будівництва, стрімкого розвитку торгівлі. Еміль Верхарн у своєму славнозвісному «Банкірі» так описав це:

Он — станції, що він поставив у пустелях, І рейки серед хащ, які він там провів У край, де золото й скарби серед пісків, Де сонце палить все в долинах і на скелях…»

За оцінками експертів, протягом усього періоду золотовидобутку людство отримало приблизно 100 тис. т золота (уся його кількість може розміститися в кубі з ребром близько 17 м). Висока вартість і особливі фізичні властивості золота сприяли тому, що, будучи раз видобуте, воно не зникає з обігу, лише перевтілюється в різні речі (втрати золота, зумовлені корабельними катастрофами, загубленими скарбами, стиранням металу під час обігу монет дорівнюють не більше 10 %). Перевтілення одних золотих речей у інші утворює в часі своєрідний ланцюг пов'язаних з гірництвом подій, сповнених людських трагедій і звитяг.

Література

• Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.

Інтернет-ресурси

• Object of History: the Gold Nugget
• PBS' American Experience: The Gold Rush
• The Australian Gold Rush
• Off to the Klondike! The Search for Gold — Illustrated Historical Essay
• California Gold Rush; diggers in Mazatlan on their way to California
• Article on the California Gold Rush from EH.NET's Encyclopedia
• The Independent (7 May 2007): Ulster's Gold Rush