Фанні Ватерман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фанні Ватерман
англ. Fanny Waterman
Народилася22 березня 1920(1920-03-22)[2]
Лідс, Західний Йоркшир, Велика Британія
Померла20 грудня 2020(2020-12-20)[1] (100 років)
Ilkleyd, Брадфорд[d], Західний Йоркшир, Йоркшир і Гамбер, Англія, Велика Британія[3]
Країна Велика Британія
ДіяльністьПіаністка, музичний педагог
Галузьpiano performanced[4], музична освіта[4], музичний конкурс[4] і підручник[4]
Alma materКоролівський коледж музики і Allerton High Schoold
Знання мованглійська
ЗакладLeeds College of Musicd
Жанркласична музика
У шлюбі зGeoffrey Michael de Keyserd[2][5]
Нагороди
дама-командор ордена Британської імперії Командор Ордена Британської імперії офіцер Ордену Британської імперії

Фанні Ватерман (англ. Fanny Waterman; 22 березня 1920, Лідс — 20 грудня 2020) — британська піаністка та музичний педагог.

Життєпис

Фанні Ватерман народилась в родині єврейських емігрантів з Російської імперії — ювеліра Меєра Ватермана (Вассермана) та його дружини Мері (в дівоцтві Берман). З 17 років навчалася під керівництвом Тобайаса Маттея, потім вступила до Королівського коледжу музики, де її вчителем був Сіріл Джеймс Сміт. У 1941 році відкрила своїм виступом концертний сезон в Лідсі. Під час Другої світової війни давала концерти з Генрі Вудом в Альберт-Холлі[6].

У 1950 році, після народження дитини, відмовилась від концертної діяльності та повністю зосередилася на викладанні. До самого 2006 року працювала в Лідському музичному коледжі; серед її учнів, зокрема, Бенджамін Фріт. Продовжувала давати майстер-класи у Вашингтоні, Сеулі, Пекіні, Ганновері, Лейпцигу[7].

Спільно з Маріон Штайн, графинею Гарвуд, написала низку популярних музичних посібників, в тому числі книгу «Я і моє фортепіано» (англ. Me and my piano; 1989), яка витримала багато перевидань, та заснувала Лідський міжнародний конкурс піаністів (1961), який очолювала. Входила до складу жюрі багатьох міжнародних конкурсів, в тому числі Міжнародного конкурсу імені Петра Чайковського (1986), Міжнародного конкурсу піаністів імені А. Рубінштейна, I Китайського міжнародного конкурсу піаністів[8].

Віце-президент Європейської асоціації викладачів фортепіано (з 1975) та Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів (1992—2000); віце-президент (1999—2009)[8], президент (з 2009) Міжнародного фестивалю в Гаррогейті (Північний Йоркшир).

Фанні Ватерман померла 20 грудня 2020 року в будинку для людей похилого віку в курортному місті Ілклі, Західний Йоркшир, у віці 100 років[9].

Особисте життя

У 1944 році вийшла заміж за Джеффрі де Кайзера, лікаря. В подружжя народились двоє синів. Шлюб протривав до смерті чоловіка у 2001 році[7].

Відзнаки

Примітки

  1. ↑ а б https://www.leedspiano.com/announcement/
  2. ↑ а б Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  3. ↑ https://www.nytimes.com/2020/12/26/arts/music/fanny-waterman-dead.html
  4. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Forthcoming Marriages — Leeds: 1944. — Iss. 30265. — P. 2. — ISSN 0963-1496
  6. ↑ Dame Fanny Waterman: A liftime in music (англ.). BBC. 26 жовтня 2012. Процитовано 31 березня 2014.
  7. ↑ а б Elgot J. (8 липня 2010). Interview: Dame Fanny Waterman (англ.). Jewish Cronicle online. Процитовано 31 березня 2014.
  8. ↑ а б Fanny Waterman (англ.). Debrett's. Процитовано 31 березня 2014.
  9. ↑ Announcement | Leeds International Piano Competition (брит.). Процитовано 25 грудня 2020.


Посилання

  • Dame Fanny Waterman DBE. Leeds Music People (англ.). Leeds City Council. 2003. Процитовано 31 березня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фанні_Ватерман&oldid=31293461